Від "Руського королівства" до австрійського панування

Повстанський руху часи Богдана Хмельницького набув поширення в краї. Як відомо, після відходу військ Хмельницького на Велику Україну у 1649-му та 1651 роках польська влада проводила слідство проти "заколотників". Про це дізнаємося з актів громадянського суду в Тернополі зокрема і судових актів "Галицької землі" взагалі, витяги з яких надруковані Науковим товариством імені Шевченка у Львові в IV та VI томах "Джерел до історії України". Звідти довідуємося, що повстанський рух найбільше був поширений на Тернопільщині північніше від лінії Чортків-Бучач. Теребовлі і Тернополі. У Теребовлі було пограбовано навіть костел, а офіційні міські особи Тернополя, який належав тоді Замойським, "старший радний" Фєренс і "лавник" Ткач у 1650 році свідчили перед судом, що в місті після Зборівської битви військ Хмельницького було спалено та не відбудовано 270 будівель.

У цілому на Тернопільщині, внаслідок козацьких війн і розрухи, пов'язаної з ними, руйнувань зазнали такі населені пункти: Білобожниця, Білоскірка, Баворів, Березовиця, Богатківці, Бірки, Варваринці (двічі), Буцнів, Гадинківці, Глещава, Верховець, Глубічок, Глібів, Говилів (двічі), Гримайлів, Денисів, Дарахів (двічі), Деренівка, Дичків, Довжанка, Забойки, Демаморич, Залав'є, Зарваниця, Золотники, Звиняч, Калягарівка, Іванівка, Карашинці, Кобиловолоки, Качанівка, . Козлів, Копичипці, Коцюбинці (двічі), Купчинці, Крегулець, Кутківці, Настасів, Лошпів, Нижбірок (двічі), Остапівці, Отрів, Петриків, Перемилів, Підзамче-Теребовля, Почапинці, Пізнанка, Пронятин, Різдвяне (двічі), Смиківці, Струсів, Скалат, Товстолуг, Тлусте, Ходачків, Хоростків (двічі) та інші.

Варто зазначити, що деякі назви сіл і містечок не співзвучні з сьогоднішніми, але вони тоді так називалися і, що найголовніше, уже були великими і значними поселеннями.

При першому поділі Польщі, у 1772 році, Австрія, Прусія і Росія якраз користувалися цією картою, визначаючи нові кордони. Австрії тоді виділили Галичину, кордони якої на Сході мали пролягати річкою Підгорець. Коли ж австрійці почали на місцевості встановлювати кордон, то виявилося, що річки з такою назвою немає. І хоча сам малюнок напрямку її русла явно вказував на Гнізну, комісія ''посунулася" далі па 30 кілометрів, вважаючи, що річка Підгорець - це Збруч. Як не протестував польський уряд, але австрійцям вдалося відстояти свою позицію. Відтоді Галичина розширилася па 30 кілометрів на схід, а Збруч, з деякими перервами, на 167 років став кордоном між нашим краєм і Великою Україною.

Кордон між Австрійською імперією і Росією на сході проходив річкою Збруч, а в північній частині краю по лінії Білозірка - Москалівка - Верещаки - Колодне - Гніздичне - Башуки - Лопушнс. Ці населені пункти з усією теперішньою північною територією Тернопільщини залишилися в складі Кременецького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої.

Австрійці на захоплених землях організували нову адміністративно-територіальну одиницю імперії - коронний край "Королівство Галичини і Володимирії", до якого увійшли Галичина й Буковина. Столицею коронного краю було обрано Львів. З дальшим розпадом Польщі, у 1849 році австрійці організували "Королівство Галичини і Володимирії з Великим князівством Краківським", виділивши Буковину в окрему адміністративну одиницю.

Тернопільщину, яка увійшла до коронного краю, поділили на три циркули чи "бецірки" (округи) - Бережанську, Заліщицьку і Тернопільську. Деякі населені пункти на окраїнах сучасної нашої області перебувала в складі Станіславської, Золочізської і Бродівської циркул.

Циркули у свою чергу поділялися на дистрикти (повіти). Так, наприклад, у Тернопільську циркулу входили Тернопільський, Збаразький і Скалатський дистрикти (повіти). У подальшому періоді склад дистриктів змінювався, їх чисельність із зростанням населення збільшувалася. Найнижчою одиницею адміністративного устрою була громада, яка, як правило, охоплювала один населений пункт.

Слід зауважити, що за всю історію нашого краю ми не мали "цивілізованішого окупанта", як Габсбурська монархія. Посудіть самі: 1 жовтня 1786 року цісар Йосиф II, визнавець "освіченого

Інші цікаві матеріали

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...

Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення, оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень розвитку с ...

Об’єкти і заповідні території Полісся
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збер ...