Від "Руського королівства" до австрійського панування

абсолютизму", своїм декретом передав землю у власність селянам, яка і до цього була в їхньому розпорядженні, звільнивши від суду пана, ще й панщину обмежив до 100 днів у році, а від 10 лютого 1789 року - скоротив панщину для безземельних селян.

Окремим декретом у 1784 році священикам наказали посилати своїх синів у гімназії. Тоді ж у Відні було засновано "Барбареум" для теологічних студій, а у Львові - духовну семінарію. У свою чергу єпископ Михайло Білянський (1790-1798 рр.) і митрополит Антін Ангелович (1806-1814 рр.) відповідними "курендами" зобов'язали духовенство на місцях закладати парохіяльні школи, а парохам і дякам - учити грамоти селянських дітей.

Наш край почав міцніти і в адміністративно-економічному порядку. Так, у 1788 році була утворена четверта - Чортківська циркула.

Місцева польська шляхта активно противилася таким реформаторським крокам австрійської влади. Великі надії було покладено на війну Наполеона Бонапарта проти Росії. Це яскраво висвітлилося в подіях 1809 року у нашому краї. Скориставшись послабленням Австрії, генерал Камєнскі негайно організував провінційну польську адміністрацію в Бережанській циркулі.

Князь Понятовскі, у свою чергу, в липні, домовившись з московським генералом Галіциним, окупував Галичину разом з Тернопільською, Бережанською та Жовківською округами. Через два місяці австрійський генерал Мервельдт знову відвоював ці території. створено окрему адміністративно-територіальну одиницю - "Тернопільський край". Спочатку він поділявся на два округи - Тернопільський і Заліщицький, а в І814 році було створено і третій - Теребовлянський. Столицею краю став Тернопіль, отримавши статус окружного міста. Цивільну адміністрацію краю тоді очолював царський ставленик Тайльс.

Усього "Тернопільський край" як адміністративно-територіальна одиниця проіснував з весни 1810 року до літа 1815-го. Як би там не було, проте саме з його організацією почалася концентрація Тернопільщини не тільки в адміністративну, але й в суспільно-політичну одиницю, котра в історичних документах у подальшому все частіше означується цілісно, як окремий край зі своїми звичаями та господарськими традиціями.

Правда, на початку XIX століття це ще не дуже проглядалося, адже 6 червня 1815 року згідно із Заключним пактом Віденського конгресу територія "Тернопільського краю" знову відійшла до Австрії. Відтоді почалося піднесення Тернополя не тільки як міста, але й як громадсько-політичного і культурного центру краю, адже у 1843 році за 175 тисяч флоренів його власник Тадей Туркул "зрікся всяких прав власності до міста, а тим часом усі його права та посілості включно зі замком перейшли тепер в руки свобідно вибраної Міської управи". Цікаво й ось що: автор твору "Тайне звьонзкі в Галіції 1839-1841" З.Краевскі пише, що поляк Хмелєвскі організував у Тернополі таємну організацію, серед членів якої був і Українець "Димитр Чубати, мєщанін тарнопольські". Австрійська поліція викрила організацію й ув'язнила всіх її членів.

Інші цікаві матеріали

Пустельні примітивні ґрунти
Ґрунтозна́вство — наука про ґрунти, розділ інженерної геології, що вивчає склад, будову і властивості ґрунтів, закономірності їх формування і розвитку. Ґрунтознавство займається вивченням генезису, еволюції, біопро ...

Трудовий потенціал (зайнятість населення та ринок праці, оплата праці, пенсійне забезпечення)
Важливим питанням соціальної політики є соціальна захищеність громадян, зайнятість населення, поліпшення ситуації на ринку праці [8]. Відповідними службами району щорічно проводиться моніторинг підготовки кадрів та підвищення ...

Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення, оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень ...