Від "Руського королівства" до австрійського панування

абсолютизму", своїм декретом передав землю у власність селянам, яка і до цього була в їхньому розпорядженні, звільнивши від суду пана, ще й панщину обмежив до 100 днів у році, а від 10 лютого 1789 року - скоротив панщину для безземельних селян.

Окремим декретом у 1784 році священикам наказали посилати своїх синів у гімназії. Тоді ж у Відні було засновано "Барбареум" для теологічних студій, а у Львові - духовну семінарію. У свою чергу єпископ Михайло Білянський (1790-1798 рр.) і митрополит Антін Ангелович (1806-1814 рр.) відповідними "курендами" зобов'язали духовенство на місцях закладати парохіяльні школи, а парохам і дякам - учити грамоти селянських дітей.

Наш край почав міцніти і в адміністративно-економічному порядку. Так, у 1788 році була утворена четверта - Чортківська циркула.

Місцева польська шляхта активно противилася таким реформаторським крокам австрійської влади. Великі надії було покладено на війну Наполеона Бонапарта проти Росії. Це яскраво висвітлилося в подіях 1809 року у нашому краї. Скориставшись послабленням Австрії, генерал Камєнскі негайно організував провінційну польську адміністрацію в Бережанській циркулі.

Князь Понятовскі, у свою чергу, в липні, домовившись з московським генералом Галіциним, окупував Галичину разом з Тернопільською, Бережанською та Жовківською округами. Через два місяці австрійський генерал Мервельдт знову відвоював ці території. створено окрему адміністративно-територіальну одиницю - "Тернопільський край". Спочатку він поділявся на два округи - Тернопільський і Заліщицький, а в І814 році було створено і третій - Теребовлянський. Столицею краю став Тернопіль, отримавши статус окружного міста. Цивільну адміністрацію краю тоді очолював царський ставленик Тайльс.

Усього "Тернопільський край" як адміністративно-територіальна одиниця проіснував з весни 1810 року до літа 1815-го. Як би там не було, проте саме з його організацією почалася концентрація Тернопільщини не тільки в адміністративну, але й в суспільно-політичну одиницю, котра в історичних документах у подальшому все частіше означується цілісно, як окремий край зі своїми звичаями та господарськими традиціями.

Правда, на початку XIX століття це ще не дуже проглядалося, адже 6 червня 1815 року згідно із Заключним пактом Віденського конгресу територія "Тернопільського краю" знову відійшла до Австрії. Відтоді почалося піднесення Тернополя не тільки як міста, але й як громадсько-політичного і культурного центру краю, адже у 1843 році за 175 тисяч флоренів його власник Тадей Туркул "зрікся всяких прав власності до міста, а тим часом усі його права та посілості включно зі замком перейшли тепер в руки свобідно вибраної Міської управи". Цікаво й ось що: автор твору "Тайне звьонзкі в Галіції 1839-1841" З.Краевскі пише, що поляк Хмелєвскі організував у Тернополі таємну організацію, серед членів якої був і Українець "Димитр Чубати, мєщанін тарнопольські". Австрійська поліція викрила організацію й ув'язнила всіх її членів.

Інші цікаві матеріали

Історія гірництва в Україні
Гірництво, яке започаткувало історію техніки й справило суттєвий вплив на становлення людського суспільства, було невід’ємною складовою життєдіяльності племен, що з давніх часів населяли територію України. Як свідча ...

Розробка, формування та ведення індексних кадастрових карт засобами ГІС
Термін "Земля" має багато визначень. Для економіста це ресурс для прискорення економічного розвитку, для юриста частина простору від центра землі до неба з набором різноманітних прав для визначених цілей. Для ...

Сучасні проблеми розвитку і розміщення металургійних районів України
Металургійний комплекс є одним з найголовніших комплексів держави. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу, її ...