Актуальні проблеми географічного кубійовичезнавства

3) у кожній сфері знань персоналії розглядаються як багатовимірні феномени (галузь і напрямки досліджень вченого, його становлення і розвиток, власне наукова і науково-організаційна діяльність тощо);

4) визначальними для створення фундаментальних наукових характеристик персоналій у науці є їх (персоналій) літературна спадщина, тобто джерельна наукова база, створена самими вченими. На другому місці мали би бути архівні матеріали, які особливо розкривають "кухню" створення тих чи інших джерел або подають додаткову інформацію про ті чи інші етапи життя і діяльності науковця;

5) звідси — основними у вивченні персоналій повинен бути літературний та історичний методи, які, у свою чергу, використовують багату гаму методів формальної логіки: порівняльний, аналогії, класифікації, аналізу і синтезу, індукції та дедукції та ін.

І все-таки було б великою помилкою зводити все до вивчення персоналій. Головне, на наш погляд, це висвітлення наукових проблем, які ставилися і розв'язувалися цими персоналіями. Як ці проблеми виглядають у наш час, яке вони матимуть продовження у майбутньому. Отже, коли, наприклад, В.Кубійович вивчав географію української діаспори у 30-х роках ХХ ст., то ця проблема у повоєнні роки набрала нового змісту (поява великої хвилі політичної діаспори, її початкова концентрація у Західній Німеччині, а потім — розселення у США, Великобританії, Австралії тощо). Нова хвиля спостерігається і після одержання самостійності України. І вивчення цих процесів буде відноситися до кубійовичезнавства. Бо він, по суті, першим поставив проблему "українці поза межами своєї національної території".

Таким чином, географічне кубійовичезнавство охоплює два типи проблем:

а) дослідження географічної і картографічної діяльності Володимира Кубійовича як вченого, організатора географічної і картографічної науки, "кухні" його географічних пошуків (наприклад, застосування ним польових, статистичних і картографічних методів), особистості вченого у її зв'язках з географічними інституціями та іншими ученими географічного фаху;

б) дослідження географічних (зокрема, суспільногеографічних, антропогеографічних) проблем, які вивчав В.Кубійович у контексті їх руху, тенденцій розвитку і зміни у минулому, сучасному та майбутньому. Саме на останньому типі проблем географічного кубійовичезнавства зупинимося детальніше.

Групи проблем географічного кубійовиче-знавства можна окреслити таким чином. В.Кубійович досліджував переважно суспільно-географічні проблеми. Його ніхто не зарахує до географів-дослідників природи (хоч, правда, є декілька публікацій стосовно рельєфу України). У суспільній географії (тоді її називали антропогеографією) 99 % своєї уваги Володимир Кубійович присвятив реґіональним (а не загально-антрогеографічним) студіям. Отже, він типовий географ-реґіоналіст. Іншими словами, чи то внаслідок своїх природних схильностей, чи у зв'язку з науковою школою, у якій він формувався як учений (краківська школа проф. Людомира Савіцького, учнем якого він був), Володимир Кубійович належав до "класу" географів-реґіоналістів (географів-описовиків). І в цьому нема нічого ні доброго, ні поганого. Просто, Володимир Кубійович мав натуру спостерігача у лабораторії самого терену дослідження. Про нього проф. Іван Кошелівець писав: "він обійшов би усю земну кулю, сам-один створивши українську географічну науку і мали б ми давно багатотомову географію України" [5, с. 608].

Звідси перший висновок щодо проблематики географічного кубійовичезнавства: воно повинно зосе-реджуватися головним чином на питаннях реґіональних суспільногеографічних студій.

Але реґіональні (дескриптивні, описові) проблеми стосуються різних за масштабом і виділених у вигляді окремих геопросторових одиниць цілісностей. Для Володимира Кубійовича такими цілісностями були передусім держави (країни) та одиниці їх внутрішнього поділу — землі, райони, реґіони тощо. Тобто, коли ми говоримо про проблематику географічного кубійовичезнавства, то у першу чергу слід мати на увазі суспільно-географічне країнознавство і реґіоналістику (тут у розумінні дослідження будь-яких геопросторових частин держави). В особливий вид реґіоналістики можемо віднести географічне краєзнавство, якому особли-вого значення надавали усі українські географи, особливо С.Рудницький, В.Кубійович, В.Ґеринович, О.Степанів та ін.

Для Володимира Кубійовича головною країною географічного вивчення була Україна. Ця проблема має залишатися найважливішою у системі сьогоднішого географічного українознавства загалом і географічного кубійовичезнавства зокрема. Хоча є певна зміна акцентів, порівнюючи висвітлення цієї проблеми у 20-30-х роках ХХ ст. і тепер — на переломі тисячоліть.

Географічний "вивід прав України" здійснив ще С.Рудницький (праці "Коротка географія України. Антропогеографія", 1914 р. і "Ukraina. Land und Volk'', 1916 р.). У 30-х роках ХХ ст. В. Кубійович розкрив Україну як єдине територіальне і етно-демографічне ціле, незважаючи на її політичний поділ між чотирма державами (Росією у вигляді так званої УРСР, Польщею, Чехо-Словаччиною і Румунією). Створення ним і групою співавторів "Атласу України й сумежних країв" (1937 р.) та "Географії українських й сумежних земель" (1938 р.) завершувало собою не лише процес інтенсивного становлення географії України як окремої наукової дисципліни, але й завершувало короткотерміновий процес становлення української національної антропогеографії загалом.

Інші цікаві матеріали

Вирівнювання мереж трилатерації Як і в тріангуляції та полігонометрії,
Як і в тріангуляції та полігонометрії, вирівнювання мереж трилатерації може виконуватись корелатним або параметричним методами, в яких застосовуються принципи способу найменших квадратів, що вивчаються в курсі “Математи ...

Економічна система Південної Кореї
Протягом трьох останніх десятиліть людство мало можливість спостерігати за деякими країнами, що розвиваються, що демонстрували світу "економічні чудеса". Звичайно ж, мова йде про молоді найбільш розвинені дер ...

Ґрунти Українських Карпат
Ґрунт - це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна чотирифазна структурна система у поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, кліма ...