Актуальні проблеми географічного кубійовичезнавства

Цими працями українське землезнання і картографія вийшла на європейський і світовий рівень, незважаючи на знищення большевицьким режимом фундатора національної географії і картографії С.Рудницького і ліквідацію заснованого ним у Харкові Інституту географії і картографії. Згадані дві фундаментальні праці розкрили антропогеографічну сутність України у межах її національної території.

У наш час існує самостійна держава Україна, державні кордони якої у більшості випадків не збігаються з межами української етнічної території. Частини українських етнічних земель залишилися у складі державних територій Польщі (Лемківщина, Засяння, Холмщина, Підляшшя), Білорусії (Берестейщина), Росії (частина Слобідщини, Кубань), Румунії (Мармарощина), Словаччини (південна Лемківщина). Згідно з Конституцією України і міжнародним правом кордони України та її сусідів є недоторканими.

Звідси випливає два висновки щодо географічного кубійовичезнавства: а) Україну як національну територію слід досліджувати, вивчаючи передусім проблеми історичної географії та історії географії. Тобто, коли ми, наприклад, досліджуємо розселення населення України на кінець ХІХ ст., то беремо до уваги її національну територію, яка охоплює усі вищеназвані землі, що після ІІ світової війни опинилися у складі держав-сусідів; б) Україну як державну територію доцільно вивчати з позицій її сучасних і майбутніх суспільногеографічних проблем.

Але з останнього випливає дві субпроблеми: 1) як трактувати населення і господарство тих земель, що опинилися у державах-сусідах, 2) чи вважати українців на цих землях українською діаспорою ? Ці суб-проблеми легкі до розв'язання лише з першого погляду.

Реально прикордонні території є складовими частинами єдиних державних організмів відповідних країн і їх субсистем — політичної, господарської, демографічної, соціальної та ін. Але в наш час виникає і розвивається у різних формах транскордонне співробітництво (у вигляді розвитку спільного підприємництва, створення єврореґіонів та ін.), яке призводить до втрати державними кордонами їх бар'єрних функцій. Тому географічне дослідження етнічних українських земель у складі держав-сусідів є об'єктивною вимогою часу, коли Європа стає континентом реґіонів. Останнім у великій мірі розмивається важлива для географічного дослідження категорія національного комплексу ("народного господарства"). Отже, вивчення транскорднонних єдностей повертає проблему українських етнічних земель у складі держав-сусідів у нове русло — русло міждержавної інтеґрації на реґіональному рівні.

В тісному зв'язку з цим постає питання трактування корінних українців, що там живуть, як української діаспори (дехто із навіть маститих вчених не може собі дати раду з цим питанням). На наше тверде переконання, українці на своїх етнічних землях ніколи не можуть вважатися діаспорою, навіть будучи громадянами іншої держави. Інакше усіх, що народилися принаймі до 1939 р. на українських територіях Польщі, Чехо-Словаччини чи Румунії слід би вважати народженими у діаспорі. Це нонсенс! Непорозуміння виникають, звичайно, тоді, коли плутають поняття державної і національної територій, громадянина країни і члена етнічної меншини. Проживаючи на території північної Лемківщини і будучи громадянином Польщі, корінний українець (лемко) не перебуває у діаспорі. Бо діаспора це не громадянсько-державницька категорія, а поняття, пов'язане з територіально-національним статусом людини.

Отже, основною проблемою географічного кубійовичезнавства сучасності є проблема суспільної географії держави Україна. Ця проблема повністю збігається з основною проблемою географічного українознавства.

В системі географічного українознавства тепер виділяються ряд міждисциплінарних проблем, про які ми писали декілька років тому. Нагадаємо про ці проблеми [6, с. 329-330].

Геоекологічні проблеми: вичерпність природно-ресурсного потенціалу України, особливо її викопних ресурсів; деградація ґрунтового покриву, зокрема відомих у світі українських чорноземів; забруднення і деструкція довкілля в результаті господарської діяльності, особливо у великих містах, районах видобувної промисловості; екологічна катастрофа Центру і Півночі України у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС; природозаповідання в Україні; регіональна екологічна політика тощо.

Геодемографічні проблеми: етногенез і націогенез українців; депопуляція української нації, зменшення кількості населення України; реконструкція системи розселення; виснаження українського національного генофонду і працересурсного потенціалу; гендерні проблеми; здоров’я нації і поширення хвороб, особливу СНІДу, інфекційних тощо; виживання нації як етнокультурного феномену; українська діаспора і українці на своїх етнічних землях поза державною територією України; зовнішні і внутрішні міграції населення; регіональна демографічна та етнічна політика; етнічні (національні) меншини в Україні та ін.

Інші цікаві матеріали

Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку
Актуальність теми. Рекреація - діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини - набуває значного розвитку і залишається актуальною для людини, особливо в сучасних умовах її життєдіяльності. Рекреаційні ре ...

Сучасні проблеми розвитку і розміщення металургійних районів України
Металургійний комплекс є одним з найголовніших комплексів держави. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу, її ...

Географічні фактори різноманітності прісноводних боліт
Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу Із шаром торфу не менше 0,3 м. Низинні болота виникають у місцях близького залягання або виходу на поверхню підземних вод. Таких боліт багато в Поліссі, на заплавах рік, по б ...