Вивчення мінерально-сировинних ресурсів Подільського регіону та завдання їх подальших природничо-географічних досліджень

Перші публікації, що стосуються геологічної будови Поділля й Волині, появилися ще у XVI ст. Однак більш-менш систематизовані дослідження регіону слід віднести до початку XIX ст. Вони пов’язані з роботами В.М.Севергіна (1803, 1804, 1807, 1809) та С.Сташіца (1805, 1806). Так, вже у 1807 році В.М.Севергін публікує у Санкт-Петербурзі перші відомості про гіпси Поділля, також про кремені та глини, а С.Сташіц у 1805 році подає розчленування відкладів регіону на кристалічні (первинні), перехідні (силур, девон), вторинні (крейда) і третинні та дилювіальні. Е.Ейхвальд (1829, 1830) пропонує уже детальнішу схему розчленування подільських товщ, виділяючи давні кристалічні породи, силурійські і девонські відклади, доюрські породи (карбон і перм), юрські і крейдові формації, третинні і четвертинні утворення, поділивши їх на верстви за літологічними ознаками. Після відкриття у 1819 році Кременецького ліцею пожвавились роботи з вивчення природних ресурсів краю, зокрема і мінеральних.

У двадцятих і тридцятих роках XIX ст. геологічну будову регіону вивчали Г.Яковицький (1827, 1828, 1830) та Е.Ейхвальд (1830). Перший подав огляд мінералів Волині та Поділля, виділив, зокрема, нову білу порфіроподібну породу – пеліканіт (названу на честь ректора Вільнюського університету В.Пелікана), відому у північних районах Вінницької області. Другий – вивчав кристалічні породи району, перехідні утворення (силур, девон), крейду і вперше охарактеризував подільські фосфорити, зустрінуті в основі крейдових відкладів у Подністров’ї (біля с.Лядова Вінницької області). У 1834 р. А.Шнайдер, який проводив роботи в околицях м. Дунаєвці Хмельницької області, описує подільські фосфорити як сланці з кулями сферосидеритів. Перші спеціальні, правда невеликі за обсягами публікації, присвячені фосфоритам Поділля, появляються в австрійських та російських виданнях у 1869 р. Їх подають майже одночасно М.Барбот-де-Марні, А.Альт та Е.Глазель. Окрім згадуваних авторів, у другій половині XIX ст. описують подільські фосфорити Д.Штур (1862), Ф.Швакгофер (1871, 1872), Р.Прендель (1878), Гунн (1876), М.Неручев (1883), Ф.Беняш (1879), Е.Долинський (1883), Е.Дуніковський (1884), Ф.Ромер (1885), О’Реллі (1886) та ін. Окремої уваги заслуговують публікації Ф.Швакгофера (1871, 1872), в яких подається геологічна будова району залягання фосфоритів, детально розглядаються будова і склад фосфоритів, зроблена спроба пояснення їх генези. Р.Прендель (1877) висловлює уявлення про утворення фосфоритів з апатиту кристалічних масивів.

Геологічні дослідження подільських фосфоритів, вивчення їх складу та властивостей спричинили початок їх інтенсивної експлуатації для потреб сільського господарства. Розробка родовищ почалася у середині XIX ст. і продовжувалась до його кінця, коли основні запаси відомих родовищ були фактично вичерпані. Г.І.Денисик (1998) подає дані, згідно з якими у 1885 р. тільки на рудниках Журавський, Карпачівський, Григор’ївський та Бернашівський розроблялось 175 штолень. Всього ж у цей час існувало 77 рудників і багато дрібних розробок. Усі родовища були розташовані в басейнах лівих допливів Дністра – Ушиці, Калюса, Жвана, Лядової. З 1881 року частина видобутих фосфоритів вивозилась за межі Росії.

У 80-х роках в російських періодичних виданнях публікуються результати ґрунтовних досліджень подільських фосфоритів, виконаних М.П.Мельниковим (1883,1884). Роботи цього автора синтезують відомості про фосфорити, отримані протягом XIX ст. До кінця століття публікуються також незначні за обсягом роботи В.Я.Яковлєва (1884), А.А.Гінкена (1888), П.А.Тутковського (1894), М.Мишенкова (1883), Г.Кліна (1895) та ін., в яких розглядаються питання застосування фосфоритів у сільському господарстві, розробки їх родовищ та умов залягання продуктивної товщі. У 1840 р. К.Еренберг описав кремінь з околиць Кременця. Ще в 1804 р. виходить невелика публікація М.Шагіна про мінеральні води з околиць Кам’янця-Подільського. Вивченням мінеральних вод краю у ті часи займались також В.Марчинський (1820), В.Шевич (1855), Г.Белке (1859) та ін. У 1867, 1869 р.р. виходять статті М.Барбот-де-Марні, в яких описуються силурійські пласти по Дністру, жовнові фосфорити Подільської губернії, встановлюється вік гіпсів Подністров’я, а також рифова природа Подільських Товтр.

Інші цікаві матеріали

Фізико-географічна характеристика Івано-Франківської області
Україну часто називають квітучим краєм. Це – земля, де знання, досвід людей і їх любов до природи можуть творити чудеса, тому дбайливе ставлення до природи мусить бути невід’ємною рисою характеру кожної молодої людини. ...

Географія та особливості розвитку розважального туризму в Бразилії
Сучасний етап характеризується значними та глибокими змінами в світовій економіці та міжнародних відносинах. Спостерігається стійка тенденція подальшого зміцнення всебічного співробітництва країн, поглиблення інтеграцій ...

Нормативна грошова
Здійснення контролю, обліку якості та кількості земель, впровадження приватної власності на земельні ділянки та платного характеру використання потребують чіткого економічного механізму регулювання земельних відносин, ...