Вивчення мінерально-сировинних ресурсів Подільського регіону та завдання їх подальших природничо-географічних досліджень

Палеозойські відклади у ході першої світової війни вивчались геологічним відділом при Управлінні начальника гідротехнічних робіт армій Південно-Західного фронту (Б.Лічков, Р.Виржиківський), пізніше (з 1918 р.) – Укргеолкомом та Південно-західним управлінням промислових розвідок. Особливої уваги заслуговують праці відомого українського геолога В.М.Чирвінського (1907, 1908, 1911, 1919), в яких розглядаються хімічний та мінералогічний склад подільських фосфоритів. Ним, зокрема, в районі р.Ушиці були знайдені невеликі жовті кристалики нового мінералу, названого подолітом (3Ca3(PO4)2*CaCO3). Крім цього, В.М.Чирвінський виділив два райони поширення фосфоритових родовищ: північний – по р.Ушиці та по притоках Дністра, в якому переважають перевідкладені фосфорити та південний – вздовж Дністра, де розвинені переважно корінні родовища. Певна перерва у систематизованих дослідженнях подільських фосфоритів і, у зв’язку з цим, відсутність публікацій пов’язані з подіями Першої світової війни та революції 1917 р., які охопили і територію Поділля. Лише у 1921 р. новостворене Південно-західне управління промислових розвідок поновлює роботи з вивчення фосфоритів. Дослідження проводились під загальним керівництвом В.І.Лучицького. В Подністров’ї роботами керував Р.Р.Виржиківський, в басейні р.Ушиці – Р.Н.Палій та Г.С.Буренін. Результати цих досліджень були опубліковані у 1923-1925 роках. Походження фосфоритів розглядає в цей час і О.В.Красівський (1923), який допускав наявність жолобоподібної западини на поверхні палеозойських відкладів, де у крейді відбувалась концентрація вторинних фосфоритів. У 1925 році Р.Р.Виржиківський продовжив дослідження фосфоритових покладів у басейні р.Ушиці. Низка публікацій цього автора, що стосуються опису окремих родовищ фосфоритів (с.Куча, с.Глибочок) виходять у світ в 1930 та у 1936 роках. В кінці двадцятих років у Подністров’ї проводять роботи співробітники Інституту угноєнь – Н.Т.Зонов, І.М.Курман та Н.І.Ларін (1932, 1937). Була складена стратиграфічна схема палеозойських відкладів басейну р.Ушиці, а пізніше – всієї фосфоритоносної площі. Фосфорити у палеозойських товщах вивчались також М.Ф.Стащуком (1956), який розглядав умови залягання фосфоритів в продуктивній товщі Поділля, О.П.Фурманом, який поділив фосфорити на два типи: жовнові і конкреційні (1954), а також А.Д.Хоменком і Е.І.Козаком (1954).

У 1927-1929 р.р. силурійські відклади басейну Дністра, Серету, Нічлави і Збруча вивчає Р.Козловський, який розчленовує їх на три поверхи – скальський, борщівський та чортківський і ряд горизонтів. Стратиграфію та брахіоподи силурійських відкладів вивчала О.І.Никифорова (1954), яка опублікувала однойменну монографію. Пізніше відклади цього віку стали об’єктом досліджень П.Д.Цегельнюка (1969, 1976, 1982, 1989 та ін.), схема розчленування силуру якого використана нами в даній роботі, а також В.А.Гинди (1974, 1978), Д.М.Дриганта (1974, 1982, 1984 та ін.), А.А.Іщенко (1985) та низки інших авторів. Коралові рифи силуру описані В.П.Гриценком (1977) в однойменній монографії. Праці із стратиграфії ордовику публікувались В.А.Гиндою, Д.М.Дригантом, А.А.Муромцевою (1974), Г.М.Помяновською та А.В.Хижняковим (1972), П.Д.Цегельнюком (1968).

Девонські відклади (олд-ред) у 1923 році стали об’єктом дослідження М.Гамерської, яка доводила їх еолове походження. Олд-ред висвітлюється у працях В.Зиха (1926, 1927, 1931); ним за фауною птераспід виділяються чотири стратиграфічних горизонти, вивчається тектонічна структура силурійсько-девонської товщі. У 1948-1950 р.р. девонські відклади Поділля аналізувалися співробітниками Московського всесоюзного нафтового інституту під керівництвом Г.Х.Дікенштейна; як результат, у 1957 році була опублікована монографія “Палеозойськие отложения юго-запада Русской платформы”. На початку 50-х років (1952-1955) публікуються праці з літології та палеогеографії нижньодевонських відкладів Г.М.Бровкова. Автор висловлює думку про їх алювіально-дельтове походження і виділяє в них шість фацій. У 1957 році А.В.Хижняков обґрунтовує формування нижньодевонських порід у прісноводних озерах, рідше в алювіальних умовах. Мінералогія девонських відкладів, зокрема в районі с.с.Устечко, Іване-Золоте, де вони міденосні, вивчалась також спеціалістами Польського геологічного інституту (1936), Львівською геологічною експедицією (1949), Є.К.Лазаренком (1946, 1969), Н.К.Геренчук (1960-1961) та ін.

Інші цікаві матеріали

Географія Сахари
Сахара -- це не просто назва, насамперед це найбільша пустеля світу, фізико-географічна країна, що має загадкову історію походження і цікаве сьогодення. Її площа -- 8,7млн. км2, що складає 1/3 площі материки. Вона розмі ...

Рослинний світ Карпат
Карпати ─ величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віко­вічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високо­гірні озера — «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської тр ...

Технічні культури в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку
Актуальність теми. Технічні культури в Україні - один з рпровідних підкомплексів АПК України, від рівня розвитку якого залежить активність розвитку АПК в Україні. Світове сільське господарство в останні роки зберегло те ...