Гідролого-гідрохімічне районування історія та сучасний стан

В наступних роботих Л.М.Горєва, Д.В.Закревського, М.І.Ромася, С.І.Сніжка, В.К.Хільчевського питання районування набули подальшого розвитку.

Таким чином у 70-80-х роках для визначення впливу різноманітних факторів на ті чи інші показники найбільшого застосування в гідрології та гідрохімії набули методи математичної статистики, а саме кореляційний та дисперсійний аналізи. Перший отримав значно ширше застосування, тому, що, по-перше, значно простіший, особливо для тих випадків, коли досліджується вплив на показник декількох факторів (схема дисперсійного аналізу при цьому ускладнюється) і, по-друге, за допомогою дисперсійного аналізу можна лише встановити факт впливу даного фактору на показник. За допомогою ж кореляційного аналізу можна не тільки встановити ступінь впливу фактора на даний показник (за допомогою коефіцієнта кореляції), а й отримати кількісну оцінку залежності показника від факторів у вигляді рівняння регресії.

У 1984 р. з метою оцінки гідрохімічного режиму малих річок в природному стані та під впливом антропогенних факторів і побудови карти гідрохімічного районування Української РСР співробітниками Проблемної науково-дослідної гідрохімічної лабораторії на чолі з Д.В.Закревським було застосовано однофакторний дисперсійний аналіз вихідної інформації. На першому етапі математичними методами проводилось групування фізико-географічних областей, виділених на території України, з метою їх об”єднання за однорідними показниками якості води з однаковими (статистично малими) відмінностями середніх величин. На другому етапі аналогічний аналіз проводився з метою вивчення можливостей об”єднання областей в загальне угрупування за критерієм однорідності показників якості води, що розглядалися. Проведене районування свідчить, що просторово-часові зміни показників якості води визначаються комплексом природних факторів, що підпорядковуються на рівнинах широтній зональності, а в гірській частині республіки (Українські Карпати і Кримські гори) – висотній поясності.

Декілька схем гідрологічного районування території України було розроблено у 80-ті роки минулого століття вченими Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту [7]. Однією з них є схема районування території України по типах внутрірічного розподілу стоку, складена на основі даних майже по ста гідрологічних постах, що мали періоди спостережень більше 25 років. Виходячи з умов формування та особливостей розподілу річного стоку по місяцях та сезонах на території республіки виділено 16 районів. Ще однією схемою, запропонованою вченими інституту є районування території України за умовами формування мінімального стоку [7]. Всього в межах країни виділено 26 районів, причому частина з них поділена на підрайони. Межі районів і підрайонів відповідають вододілам середніх і малих річок. При проведенні районування виходили з того, що в межах одного району з подібними гідрогеологічними умовами живлення водотоків підземними водами при інших однакових умовах буде аналогічним тим річкам, по яких є дані спостережень, якщо їх долини досягають тих же водоносних горизонтів. Характеристикою досягнення річкою водоносних горизонтів в межах одного району служить абсолютна відмітка базису ерозії річкової долини – відмітка врізу русла, яка при суміщенні з відміткою залягання окремих водоносних горизонтів прийнята за непрямий показник забезпечення річки підземним живленням. Для гірських річок, де мінімальний стік залежить ще і від кількості опадів, за додатковий показник прийнята середня висота водозбору [6]. За своєю сутністю ця схема є удосконаленим варіантом схеми районування К.А.Лисенко, мова про яку йшла вище.

У 1988 році О.Г.Ободовським на основі проведених факторного та кластерного аналізів була складена схема районування території України за характером проходження руслоформуючих витрат води [8]. Виділено 11 областей та 24 райони. Основними критеріями для виділення області запропоновані як однотипність епюр руслоформуючих витрат води, так і загальна тенденція в змінах величин ймовірностей перевищення руслоформуючих витрат. У більшості областей виділені райони, які об”єднують річки з близькими значеннями ймовірностей перевищення руслоформуючих витрат. Розроблена схема районування за характером проходження руслоформуючих витрат води в загальних рисах відповідає схемі гідрологічного районування України, однак повної відповідності немає. Це пояснюється тим, що в руслоформуючій діяльності річок значну роль має геолого-геоморфологічний фактор (вихід на денну поверхню кристалічних порід Українського кристалічного щита), а також інтразональність деяких річок. Суттєвий вплив на процеси руслоформування має зарегульованість стоку та господарська діяльність.

Протягом 90-х років ХХ століття значний розвиток отримало гідрологічне та гідрохімічне районування окремих басейнів та регіонів нашої держави. У розвиток районування, проведеного О.Г.Ободовським, в 1998 р. І.П.Шуляренко зроблено районування басейну Дніпра (в межах України) за гідролого-геоморфологічними факторами прояву руслових процесів [9]. Виділення однорідних районів проводилося на основі таких критеріїв: рельєф (його абсолютні відмітки) та тектонічна будова; літологічний склад підстилаючих порід; діаметр донних наносів; похил водної поверхні річок; забезпеченість руслоформуючих витрат; середня звивистість русел та тип русла. Через те, що при районування використовувалися і характеристики гідрологічного режиму річок, воно назване гідролого-геоморфологічним. Це районування дозволяє в першому наближенні оцінювати направленість і темпи деформацій, стійкість русла і, відповідно, ступінь небезпеки прояву руслових процесів як добре- , так і маловивчених малих та середніх річок. Всього автором виділено шість районів.

Інші цікаві матеріали

Історія досліджень печер в Україні
Історія вивчення карстових печер України тісно пов'язана з історією географічних, геологічних, біологічних, археологічних, карстознавчих досліджень. Карстова комісія НАН України в 1993 р. виступила з ініціативою пі ...

Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився Кенігсберзький особливий військовий о ...

Геоекоінформаційна система екологічного моніторингу та кодування екологічної інформації
Застосування нових інформаційних технологій для складання, аналізу і інтерпретації тематичних карт стало повсякденною необхідністю. Довгий час розвиток технології тематичної картографії і прогнозування природних і техно ...