Гідролого-гідрохімічне районування історія та сучасний стан
В наступних роботих Л.М.Горєва, Д.В.Закревського, М.І.Ромася, С.І.Сніжка, В.К.Хільчевського питання районування набули подальшого розвитку.
Таким чином у 70-80-х роках для визначення впливу різноманітних факторів на ті чи інші показники найбільшого застосування в гідрології та гідрохімії набули методи математичної статистики, а саме кореляційний та дисперсійний аналізи. Перший отримав значно ширше застосування, тому, що, по-перше, значно простіший, особливо для тих випадків, коли досліджується вплив на показник декількох факторів (схема дисперсійного аналізу при цьому ускладнюється) і, по-друге, за допомогою дисперсійного аналізу можна лише встановити факт впливу даного фактору на показник. За допомогою ж кореляційного аналізу можна не тільки встановити ступінь впливу фактора на даний показник (за допомогою коефіцієнта кореляції), а й отримати кількісну оцінку залежності показника від факторів у вигляді рівняння регресії.
У 1984 р. з метою оцінки гідрохімічного режиму малих річок в природному стані та під впливом антропогенних факторів і побудови карти гідрохімічного районування Української РСР співробітниками Проблемної науково-дослідної гідрохімічної лабораторії на чолі з Д.В.Закревським було застосовано однофакторний дисперсійний аналіз вихідної інформації. На першому етапі математичними методами проводилось групування фізико-географічних областей, виділених на території України, з метою їх об”єднання за однорідними показниками якості води з однаковими (статистично малими) відмінностями середніх величин. На другому етапі аналогічний аналіз проводився з метою вивчення можливостей об”єднання областей в загальне угрупування за критерієм однорідності показників якості води, що розглядалися. Проведене районування свідчить, що просторово-часові зміни показників якості води визначаються комплексом природних факторів, що підпорядковуються на рівнинах широтній зональності, а в гірській частині республіки (Українські Карпати і Кримські гори) – висотній поясності.
Декілька схем гідрологічного районування території України було розроблено у 80-ті роки минулого століття вченими Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту [7]. Однією з них є схема районування території України по типах внутрірічного розподілу стоку, складена на основі даних майже по ста гідрологічних постах, що мали періоди спостережень більше 25 років. Виходячи з умов формування та особливостей розподілу річного стоку по місяцях та сезонах на території республіки виділено 16 районів. Ще однією схемою, запропонованою вченими інституту є районування території України за умовами формування мінімального стоку [7]. Всього в межах країни виділено 26 районів, причому частина з них поділена на підрайони. Межі районів і підрайонів відповідають вододілам середніх і малих річок. При проведенні районування виходили з того, що в межах одного району з подібними гідрогеологічними умовами живлення водотоків підземними водами при інших однакових умовах буде аналогічним тим річкам, по яких є дані спостережень, якщо їх долини досягають тих же водоносних горизонтів. Характеристикою досягнення річкою водоносних горизонтів в межах одного району служить абсолютна відмітка базису ерозії річкової долини – відмітка врізу русла, яка при суміщенні з відміткою залягання окремих водоносних горизонтів прийнята за непрямий показник забезпечення річки підземним живленням. Для гірських річок, де мінімальний стік залежить ще і від кількості опадів, за додатковий показник прийнята середня висота водозбору [6]. За своєю сутністю ця схема є удосконаленим варіантом схеми районування К.А.Лисенко, мова про яку йшла вище.
У 1988 році О.Г.Ободовським на основі проведених факторного та кластерного аналізів була складена схема районування території України за характером проходження руслоформуючих витрат води [8]. Виділено 11 областей та 24 райони. Основними критеріями для виділення області запропоновані як однотипність епюр руслоформуючих витрат води, так і загальна тенденція в змінах величин ймовірностей перевищення руслоформуючих витрат. У більшості областей виділені райони, які об”єднують річки з близькими значеннями ймовірностей перевищення руслоформуючих витрат. Розроблена схема районування за характером проходження руслоформуючих витрат води в загальних рисах відповідає схемі гідрологічного районування України, однак повної відповідності немає. Це пояснюється тим, що в руслоформуючій діяльності річок значну роль має геолого-геоморфологічний фактор (вихід на денну поверхню кристалічних порід Українського кристалічного щита), а також інтразональність деяких річок. Суттєвий вплив на процеси руслоформування має зарегульованість стоку та господарська діяльність.
Протягом 90-х років ХХ століття значний розвиток отримало гідрологічне та гідрохімічне районування окремих басейнів та регіонів нашої держави. У розвиток районування, проведеного О.Г.Ободовським, в 1998 р. І.П.Шуляренко зроблено районування басейну Дніпра (в межах України) за гідролого-геоморфологічними факторами прояву руслових процесів [9]. Виділення однорідних районів проводилося на основі таких критеріїв: рельєф (його абсолютні відмітки) та тектонічна будова; літологічний склад підстилаючих порід; діаметр донних наносів; похил водної поверхні річок; забезпеченість руслоформуючих витрат; середня звивистість русел та тип русла. Через те, що при районування використовувалися і характеристики гідрологічного режиму річок, воно назване гідролого-геоморфологічним. Це районування дозволяє в першому наближенні оцінювати направленість і темпи деформацій, стійкість русла і, відповідно, ступінь небезпеки прояву руслових процесів як добре- , так і маловивчених малих та середніх річок. Всього автором виділено шість районів.
Інші цікаві матеріали
Охорона здоров’я
Серед галузей соціальної сфери важливою є охорона здоров'я. Мережа
закладів охорони здоров'я охоплює велику кількість лікарень,
амбулаторно-поліклінічних закладів, санаторіїв, пансіонатів, будинків
відпочинку, інтернатів для ст ...
Сінгапур
При виборі країни для написання аналітичної довідки я зразу
визначилась, що хочу писати про Сінгапур. Для мене актуальність полягає в тому, що це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією і
населенням держ ...
Господарський комплекс Щвейцарії
Актуальність
теми. Розміщення продуктивних сил Швейцарії і регіональна економіка цього
регіону як важлива комплексна галузь економічної науки вивчає специфічні,
просторові закономірності організації територіальних госпо ...