Уявлення про плату за забруднення. Методика розрахунку платежів.

1. Сучасна політика держав в галузі охорони навколишнього середовища від забруднення будується на принципі “забруднювач платить". В цьому принципі відображена політика покладання на забруднювачів відповідальності за всі дії, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

Вперше на міжнародному рівні принцип "забруднювач платить" був обґрунтований Організацією Економічного Співтовариства і Розвитку в 1972 році. З цього часу вказаний принцип став активно використовуватись в законодавчій практиці європейських та інших країн світу1.

В Україні принцип "забруднювач платить" було запроваджено в 1991 році Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища"2, стаття 44 якого встановила, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища. Безпосередньо механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. та відповідною Постановою від 1 березня 1999 року, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища. За цим Порядком плата встановлюється за:

- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

- розміщення відходів.

Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

В системі регулювання суспільних відносин в галузі Охорони довкілля плата за забруднення несе велике різноманітне навантаження — стимулююче, координаційне, контролююче та компенсаційне.

Стимулюючий бік плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищення або зменшення економічного тиску на них в залежності від обсягів викидів (скидів) в довкілля (чим більше обсяг викиду — тим вище плата). Для цього використовуються два види плати:

а) за лімітовані викиди (скиди) — в межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів (скидів) забруднюючих речовин та згідно з дозволами на розміщення відходів в навколишньому середовищі. Щодо цих лімітованих викидів (скидів) встановлюються фіксовані нормативи плати;

1 Н.Р.Малышева. Гармонизация экологического законодательства в Европе. — Киев.- 1996. С. 154, 155.

2 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст.546.

3 ЗП України. - 1992. - № 2. - Ст.61; № 7. - Ст.175.

б) за перевищення лімітів викидів (скидів), розміщення забруднюючих речовин. Тут плата визначається в кратному розмірі відносно фіксованих платежів.

Особливості дії механізму платежів за лімітовані викиди (скиди) виявляється в тому, що ці платежі відносяться до витрат виробництва, які впливають на собівартість, а через неї і на ціну продукції. В процесі реалізації продукції плата за лімітовані викиди буде компенсована підприємству-забруднювачу. Ефект від дії цього платежу відчуває насамперед держава, окремі регіони, які отримують додаткові кошти, що надходять в позабюджетні фонди охорони навколишнього середовища для використання в природоохоронних цілях. Разом з тим, вплив плати за лімітовані викиди на собівартість та ціну продукції в умовах розвитку ринкових відносин має стати для підприємств, що прагнуть підвищити свою конкурентноздатність, спонукаючим фактором для зменшення викидів (скидів), відходів виробництва шляхом впровадження ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій.

Очевидним є стимулюючий характер плати за понадлімітовані викиди (скиди) забруднюючих речовин. Відповідні платежі вилучаються з прибутку підприємств-забруднювачів в кратному розмірі відносно фіксованих платежів за лімітовані викиди (скиди) і роблять економічно невигідними перевищувати дозволені обсяги викидів (скидів). Ця плата відіграє роль фінансової санкції і компенсаційного засобу одночасно.

Координаційний бік плати за забруднення виявляється в тому, що за її допомогою визначається фінансова частка кожного забруднювача в забезпеченні колективних зусиль в галузі охорони довкілля від" забруднення (нормативи плати встановлюються по кожному інгредієнту забруднюючих речовин (відходів) з урахуванням ступеня небезпечності їх для навколишнього природного середовища та здоров'я населення). Крім того. за допомогою даного роду плати дії всіх забруднювачів узгоджуються з потребами відповідних територій в вирішенні екологічних проблем (базової нормативи плати повинні враховувати природно-кліматичні особливості територій, стан довкілля в місці розташування джерел забруднення).

Інші цікаві матеріали

Японія економічний огляд
Площа країни становить 372 тис. км2, населення – близько 127,3 млн. осіб. Столиця – Токіо (найбільше місто світу). Японія розташована на 4-х великих (Хонсю, Кюсю, Хоккайдо, Сікоку) та 4-х тисячах дрібних островів майж ...

АПК Північного Кавказу
До складу Північно-Кавказького економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська, Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Ін ...

Проблеми відокремлення Південного океану
Південний океан або Антарктичний океан - п'ятий за розміром океан Землі, що оточує Антарктиду, що складається так би мовити з південних частин Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що прилягають до Антарктиди. ...