Система спеціальних екологічних фондів. Створення ринку екологічних послуг.

Повертаючись до головного питання, слід відзначити, що застосування принципу "забруднювач платить" у вітчизняній практиці ще не розкрило всіх його потенційних можливостей саме в кінцевій його меті — забезпечити компенсацію витрат, необхідних для ліквідації і нейтралізації наслідків забруднення довкілля. Проблеми, що тут виникають, пов'язані з недоліками в механізмах використання коштів, що отримуються за рахунок платежів за забруднення. Ці кошти акумулюються в цільових бюджетних фондах охорони навколишнього природного середовища і через них можуть використовуватись для фінансування будь-яких заходів, що мають екологічне забарвлення, в тому числі, на проведення науково-технічних конференцій і семінарів, організацію виставок, реклами, фестивалів, видання поліграфічної продукції з екологічної тематики, підвищення кваліфікації та обміну досвідом роботи працівників природоохоронних органів, оснащення природоохоронних організацій обладнанням, транспортними засобами, поліпшення умов роботи та побуту спеціалістів екологічного профілю тощо. Такі напрямки використання цільових коштів, що не мають безпосереднього відношення до фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією і нейтралізацією шкідливих наслідків забруднення, передбачаються Положенням про державний фонд охорони навколишнього природного середовища та більшістю положень про відповідні місцеві бюджетні фонди, що затверджуються місцевими радами. Все вище перераховане можна назвати системою «ринку екологічних послуг», що є необхідним фактором для екологізації нашої економіки.

Слабким місцем в функціонуванні фондів охорони навколишнього середовища є й те, що вони не створюють по суті єдиної системи. Кожний фонд має своїх розпорядників (Кабінет Міністрів, місцеві ради), діє тільки в своїх територіальних кордонах (місцеві бюджетні фонди), має вирішувати лише місцеві екологічні проблеми. Для вирішення міжрегіональних проблем пов'язаних, наприклад, з виникненням надзвичайних екологічних ситуацій, дані фонди не придатні.

Особливий статус існуючих природоохоронних фондів регламентується їх цільовим характером. Тобто кошти фондів не можна залучати для здійснення заходів, що мають фінансуватись за рахунок бюджету. Реально ж ця умова не може бути забезпечена, оскільки розпорядниками відповідних фондів є ті ж самі органи, що є й розпорядниками бюджетів (місцеві ради, Кабінет Міністрів України). Такі розпорядники, безумовно, не можуть, вирішуючи питання використання бюджетів, забути і про додаткові кошти бюджетних цільових фондів, а значить будуть планувати витрати бюджету і витрати коштів фондів в одному ряду, не роблячи між ними великої різниці.

Система спеціальних екологічних фондів має складатись з Головного державного екологічного фонду та місцевих державних екологічних фондів. Ця система має функціонувати як єдиний організм, забезпечувати можливість оперативного маневрування коштами (використовувати їх в тих місцях, де виникає нагальна потреба в значній концентрації фінансових, матеріально-технічних ресурсах в разі техногенно-екологічних аварій, катастроф, стихійного лиха, що створюють загрозу життю та здоров'ю населення, призводять до різких негативних змін в стані довкілля).

При створенні нової системи екологічних фондів в Україні слід врахувати світовий досвід. Він свідчить, що на фонди даного роду покладаються дві чітко визначені функції. Перша функція пов'язана з фінансуванням заходів по усуненню наслідків забруднення в регіоні та особливо важливих заходів, спрямованих на попередження, обмеження викидів (скидів) та інших техногенних впливів на довкілля (будівництво муніципальних станцій водоочистки; виконання технічних та інженерних розробок щодо зменшення техногенного забруднення в промисловості; знищення та переробка промислових відходів і звалищ; екотехнічне оновлення підприємств тощо). Друга функція пов'язана з відшкодуванням шкоди, що завдається населенню, юридичним особам забрудненням довкілля. Таке відшкодування має місце у випадках, коли шкода є наслідком минулої спадщини і джерело її походження не може бути встановлено; для компенсації життєвих незручностей, пов'язаних з дією окремих об'єктів (аеродромів), а також в разі, коли особа, відповідальна за шкоду, не має можливості її компенсувати в повному обсязі. Дана функція має чітко виражений страховий характер.

Інші цікаві матеріали

Туристично-рекреаційна галузь господарства
Існують оригінальні погляди на екологічний туризм як економічний процес, в якому рідкісні та естетично привабливі екосистеми продаються на міжнародному ринку для залучення в них відвідувачів; або як специфічний рин ...

Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція - свідчать про ...

Рекреаційна географія
Поступово охоплюючи всі сфери людської життєдіяльності рекреація і туризм стають невід'ємною складовою сучасного життя. В усьому світі вони перетворилися на вагомий і визнаний чинник економічного розвитку. «Мультиплікац ...