Основні завдання покращення стану екологічної безпеки в Україні.
Еколого-економічна політика держави має базуватися на ряді основних принципів, серед яких домінуючими є: принцип прийняття запобіжних заходів, принцип “забруднювач платить”, принцип сталості, принцип розподілу відповідальності, так як кінцеві результати можуть бути досягнуті тільки шляхом погоджених дій усіх відповідальних груп суспільства. Перспективним напрямком повинна стати розробка такого підходу до розвитку економіки, в рамках якого біосфера розглядається не як один з ресурсів, а як фундамент життя. Розвитку такого підходу повинна сприяти розробка методів оцінки господарських місткостей локальних і виробничих екосистем, оцінка на цій основі допустимого рівня розвитку економіки і населення на території України.
В даний час ефективність еколого-економічної політики держави може формуватись на основі трьох складових:
§ Мінімізації антропогенних перетворень;
§ Поетапності ліквідації їх негативних наслідків;
§ Вибіркового підходу до проведення природоохоронних заходів з метою підвищення їх ефективності.
Безпосередні і короткотривалі цілі еколого-економічної політики держави мають бути направлені на вирішення найбільш невідкладних проблем, таких як:
§ Поліпшення якості питної води;
§ Ліквідація загрози здоров’ю людей, що викликана низькою якістю стану довкілля;
§ Здійснення структурної перебудови економіки країни з урахуванням вимог раціонального природокористування;
§ Ліквідація радіоактивного забруднення і вирішення постчорнобильських проблем;
§ Припинення деградації та руйнування біорозмаїття;
§ Утилізація відходів.
Виходячи з цього, основними напрямками еколого-економічної політики держави з метою реалізації стратегічних завдань є:
§ Структурна перебудова економіки держави та врахування вимог екологічної безпеки при її здійсненні;
§ Сприяння формуванню якісної структури споживання, в основі якої лежать принципи раціональності й безвідходності;
§ Реформування цінової політики, встановлення обмежувальних цін на енергоносії, перехід до загальної обов’язкової системи платного природокористування;
§ Інституційні перетворення з метою формування нового правового і економічного механізму регулювання взаємодії державних органів різних рівнів і природокористувачів, включення екологічних вимог в процедуру оцінки соціально-економічної ефективності управлінських рішень;
§ Реструктуризація екологічного законодавства у зв’язку із зміною умов життєдіяльності населення і структури виробництва;
§ Формування ефективної системи екологічної освіти і виховання;
§ Реалізація першочергових екологічних програм державного значення;
§ Розвиток економічних методів регулювання природокористування і децентралізація управління охороною НПС, розширення повноважень місцевих органів управління;
§ Забезпечення найбільш економічно ефективного вирішення природоохоронних проблем за рахунок використання ініціативи та зацікавленості об’єктів господарювання;
§ Стимулювання інвентаризації джерел забруднення, сприяння підвищенню культури виробництва і зміцненню технологічної дисципліни, нагромадження фінансових ресурсів та природоохоронних інвестицій;
Інші цікаві матеріали
Географія та особливості розвитку розважального туризму в Бразилії
Сучасний
етап характеризується значними та глибокими змінами в світовій економіці та
міжнародних відносинах. Спостерігається стійка тенденція подальшого зміцнення
всебічного співробітництва країн, поглиблення інтеграцій ...
Республіка Індонезія
Республіка Індонезія в даний час, завдяки раціональної економічній
політиці і успішним реформам, перетворилася в аграрно-індустріальну державу. За
багатьма показниками цю країну вже зараз відносять до групи нових
індуст ...
Розміщення продуктивних сил Івано–Франківської області
Дослідженню розвитку промислових комплексів та проблеми
територіальної організації промислового виробництва України присвячено чимало
науково-дослідних і практичних робіт.
Дана курсова робота висвітлює тему, яка на сь ...