Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери

Відсутність закономірного нахилу палеодолин та їх складні геометричні співвідношення змушують припускати тільки два варіанти їх виникнення. Перший, - формування гідромережі відбувалося на поверхні, яка ще не зазнала до того часу ніякої гідроерозійної переробки. Другий, - формування гідромережі відбувалося по тріщинам у тілі стаціонарного льодовика, стінки яких визначали положення майбутніх долин, а глибина ерозійного врізу температурним режимом льоду та гіпсометрією твердого ложа[3]. Загальний стік води визначався інтегрованою льодово-скелястою поверхнею. У вузлах перетину утворювалися розширені ділянки, які після зникнення льодового панцира перетворилися на заболочені улоговини. Сьогодні, ці улоговини відносяться до подів /27/. Що, є цілком виправданим, якщо брати до уваги тільки їх морфологію.

Але, як виявилося, палеогідромережа межиріччя Говтви та Полузери є вже й не такою складною у порівнянні з палеогідромережею, що можна спостерігати на межиріччі Псла та Хоролу (рис.5 – 7). Складається враження повного безладу та плутаними, яка взагалі не піддається логічному поясненню. Єдиним припущення, яке може зробити автор, що у цій частині межиріччя (рис.7) первинне формування долин відбувалося у тілі льодовика та супроводжувалося його горизонтальними зрушеннями, виникненням нових тріщин та зміною схеми підльодного стоку[4].

При аналізі гіпсометрії днищ палеодолин межиріччя Псла та Хоролу, як і у попередньому випадку при розгляді будови палеогідромережі Говтви та Полузери, профіль вміщений на рис.6 показує відсутність єдиного базису стоку. Альтитуда днищ усіх долин, не дивлячись на те, що вони розташовані на однаковій відстані від сучасного базису стоку є різними. Коливання альтитуд сягають 10 м, що є неможливим при умові їх належності до єдиної гідросистеми.

Рис.7 дає уяву про висотне та вікове співвідношення між найбільш давньою гідромережею та сучасними долинами. З рисунку видно, що на субширотному відрізку долина Хоролу розтинає колись єдину систему давніх долин, що однозначно вказує на їх молодший вік. Для цієї, як і для усіх вищерозглянутих ділянок, типовим є безсистемність напрямків та подібна до біфуркації розгалуження палеодолин. Але, говорити про типову біфуркацію у цьому випадку не має підстав, оскільки її виникнення завжди пов’язане з мінімальними перепадами висот, це можуть бути дельти або сильно заболочені відрізків долин.

Відсутність більш давніх, ніж описані вище палеодолини, ерозійних і інших форм рельєфу дозволяє прийняти час їх утворення за умовну відправну точку, від якої можна відтворити перебіг подій на цій території. Іншою відправним пунктом є час формування самої поверхні, на якій і повстали цц палеодолини. За даними геоморфологічних досліджень/4/, І.Л.Соколовський відносить її до верхненеогеново-четвертинної рівнини (Полтавське плато). О.М.Маринич /3/ вважає цю територію воднольодовикової лесовою рівниною. На карті четвертинних відкладів під редакцією М.Ф.Веклича /10/ межиріччя Хорола та Псла зазначене, як складно побудована флювіогляціально-гляціально-алювіальна рівнина, а межиріччя Псла та Ворскли як середньо-верхньочетвертинною еолово-делювіальна рівнина, місцями – нижньо-верхньочетвертинна рівнина. Зі споду четвертинні відклади підстеляються верхньонеогеновими, під якими у схилах долин річок та балок спостерігаються виходи палеогенових товщ.

Усі дослідники, за винятком І.Л. Соколовського, вказують на зв’язок рельєфу цієї території з Дніпровським зледенінням. Ця концепція від початку базувалася на наявності у четвертинній товщі валунів, та значного поширення різнозернистих піщаних відкладів, що відносилися до флювіогляціальних. Але, тільки цих двох фактів є недостатньо для остаточних висновків.

Так, для пояснення присутності валунів у четвертинних відкладах вже більше 100 років існує дрифтова теорія, яка цілком може були застосована і у даному випадку. На цю обставину у свій час звертав І.Г. Підоплічко /22/. Якщо звернутися до забраження днищ колишніх озер південно-східної Канади (див.розд.2), то там присутність валунів та гальки у озерних відкладах не вважається чимось надзвичайним. Віднесення ж різнозернистих пісків до флювіогляціальних взагалі було суб’єктивним, що видно з опису розрізів /8/.

Інші цікаві матеріали

Продуктивні сили Полтавської області
Полтавщина з 1036 року ввійшла до складу Київської Русі, а саме Переяславського князівства. За часів Богдана Хмельницького територія Полтавщини була розподілена між сімома козацькими полками (Переяславським, Іркліївськи ...

Ґрунти Українських Карпат
Ґрунт - це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна чотирифазна структурна система у поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, кліма ...

Адміністративно-територіальна реформа в Україні
Адміністративно-територіальний поділ (АТП) - найбільш виразно помітна, юридично закріплена форма регіоналізації суспільства. Він являє собою поділ території держави на адміністративно керовані частини (адміністративно-т ...