Закономірності розвитку процесу містобудівництва на території України у Середньовічний період (V-XVII ст.)

Зовсім в інших обставинах жив український степ протягом IV-IX ст., через який перейшов цілий ряд орд, що визначило особливості розселення і утворення міст. У цей час добре відомим було лише одне місто Олешє. Розміщене в гирлі Дніпра, Олешє (Олешки) відігравало важливу роль у зовнішній торгівлі того часу. В пізньому середньовіччі на його місці розміщувалась генуезька фортеця, а ще пізніше утворилося місто Очаків. В середині ХІІІ ст. більшість міст були спустошені та зруйновані татаро-монголами. Загальне відродження міст після тривалого занепаду спостерігається наприкінці XIV - у першій половині XVІ ст. У період пізнього середньовіччя (XVI-XVII ст.) утворилася єдина Російська держава, виникло козацтво, відбулося повалення ординського іга. Почалося інтенсивне заселення південно-західної частини Російської держави. В результаті нової хвилі утворення міст у лісостеповій і степовій зонах виникли Івано-Франківськ, Кременчук, Суми, Тернопіль, Харків та інші. Крім того сформувалася щільна мережа козацьких поселень, які згодом розвинулися у міста (Нікополь, Слов’янськ, Горлівка, Лисичанськ та ін.). У цей період дерев’яні укріплені споруди замінюються цегляними, розвивається кам’яне культове і цивільне будівництво [4, 6].

В українській історії XVII ст. займає особливе місце. З одного боку, воно завершує руське середньовіччя, з іншого – в ньому створюються певні передумови нових соціально-економічних відношень, зародження нової культури містобудівництва.

Функції міст.

Численні археологічні знахідки знарядь праці, продукції ремісників вказують на те, що основою економіки середньовічного міста було ремесло. Основними функціями міст були:

- соціально-політичні – укріплення державності та розвиток класових відносин;

- адміністративні – у місті знаходилися феодали, які концентрували навколо себе необхідне для їх обслуговування населення і, особливо, фахівців-ремісників, та розміщувалися дружини – зачатки державного апарату;

- фортифікаційні – всі міста були воєнним оплотом держави, в них зосереджувалися озброєні сили, вони були укріплені фортифікаційними спорудами для захисту мешканців від нападів ворогів;

- господарські (торгівельно-ремісницькі) - відбувається розвиток ремесел (гончарного, залізообробного, збройного, ковальського, косторізного, ювелірного та інших) і торгівлі;

- культурні – міста є культурними та ідеологічними центрами, про що свідчать історико-архітектурні пам’ятки – неперевершені й досі шедеври давньоруського зодчества, які являють собою зразки архітектурно-містобудівельної і культурної спадщини і є прямим відображенням христи-янської ідеології у містобудівництві.

Особливості розвитку процесу містобудування.

Формування мережі міст знаходиться у прямій залежності від історичних чинників, а саме, від особливостей формування державної території Київської Русі і пізніше Росії. Протягом даного етапу територія держави постійно розширювалась, кордони переміщувалися все далі на південь, і тому для закріплення території засновувалися міста, спостерігалися хвилі містобудівництва, кожна з яких ознаменувала утворення міст на укріплених лініях.

Щільність утворення міст-фортець залежала від історичних обставин, більше або менше стратегічно безпечних умов місцевості. Найбільш щільна мережа міських утворень сформувалася в середньовіччі у північних регіонах, які були густо заселені. Тут збереглися численні залишки цих міст - „городища”. Так, кількість городищ сягає на Київщині 435, Волині – 348, на Поділлі і Чернігівщині близько 150, і з них значна частина сягає ранніх часів [2, Т. 1, с. 361-365]. Тому скандинави звали слов’янщину „краєм городів”. Містобудівництво найбільш стрімко відбувалося в Придніпров’ї. Процес утворення міст досяг апогею наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст., а потім його інтенсивність зменшилася у зв’язку із історичними обставинами.

Ранні міста виступали в ролі загального укріпленого ядра, біля якого концентрувалося населення. Еволюція порубіжних фортець у міста тісно пов’язана з перетворенням їх у адміністративно-господарські центри. Якщо історичні умови в майбутньому не сприяли трансформації і розширенню давніх функцій, то подібне протомісто перетворювалося в сільське поселення або навіть зникало. Територіально і хронологічно міста утворювалися по мірі окняження й феодалізації давньоруських земель, поглиблення феодальної роздрібненості. Міста, у яких був затверджений княжий стіл, значно відрізнялися від інших міст за розмірами, людністю, кількістю кам’яних будівель, архітектурним виглядом.

Інші цікаві матеріали

Господарство Росії
Росія має значний економічний потенціал, що становить майже 60 % колишньо­го економічного потенціалу СРСР. Проте за рівнем економічного розвитку країна посідає 25-27 місце в світі. Для господарства Російської Федерації ...

Пустельні примітивні ґрунти
Ґрунтозна́вство — наука про ґрунти, розділ інженерної геології, що вивчає склад, будову і властивості ґрунтів, закономірності їх формування і розвитку. Ґрунтознавство займається вивченням генезису, еволюції, біопро ...

Географічні фактори різноманітності прісноводних боліт
Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу Із шаром торфу не менше 0,3 м. Низинні болота виникають у місцях близького залягання або виходу на поверхню підземних вод. Таких боліт багато в Поліссі, на заплавах рік, по б ...