Закономірності розвитку процесу містобудівництва на території України у Середньовічний період (V-XVII ст.)

Зовсім в інших обставинах жив український степ протягом IV-IX ст., через який перейшов цілий ряд орд, що визначило особливості розселення і утворення міст. У цей час добре відомим було лише одне місто Олешє. Розміщене в гирлі Дніпра, Олешє (Олешки) відігравало важливу роль у зовнішній торгівлі того часу. В пізньому середньовіччі на його місці розміщувалась генуезька фортеця, а ще пізніше утворилося місто Очаків. В середині ХІІІ ст. більшість міст були спустошені та зруйновані татаро-монголами. Загальне відродження міст після тривалого занепаду спостерігається наприкінці XIV - у першій половині XVІ ст. У період пізнього середньовіччя (XVI-XVII ст.) утворилася єдина Російська держава, виникло козацтво, відбулося повалення ординського іга. Почалося інтенсивне заселення південно-західної частини Російської держави. В результаті нової хвилі утворення міст у лісостеповій і степовій зонах виникли Івано-Франківськ, Кременчук, Суми, Тернопіль, Харків та інші. Крім того сформувалася щільна мережа козацьких поселень, які згодом розвинулися у міста (Нікополь, Слов’янськ, Горлівка, Лисичанськ та ін.). У цей період дерев’яні укріплені споруди замінюються цегляними, розвивається кам’яне культове і цивільне будівництво [4, 6].

В українській історії XVII ст. займає особливе місце. З одного боку, воно завершує руське середньовіччя, з іншого – в ньому створюються певні передумови нових соціально-економічних відношень, зародження нової культури містобудівництва.

Функції міст.

Численні археологічні знахідки знарядь праці, продукції ремісників вказують на те, що основою економіки середньовічного міста було ремесло. Основними функціями міст були:

- соціально-політичні – укріплення державності та розвиток класових відносин;

- адміністративні – у місті знаходилися феодали, які концентрували навколо себе необхідне для їх обслуговування населення і, особливо, фахівців-ремісників, та розміщувалися дружини – зачатки державного апарату;

- фортифікаційні – всі міста були воєнним оплотом держави, в них зосереджувалися озброєні сили, вони були укріплені фортифікаційними спорудами для захисту мешканців від нападів ворогів;

- господарські (торгівельно-ремісницькі) - відбувається розвиток ремесел (гончарного, залізообробного, збройного, ковальського, косторізного, ювелірного та інших) і торгівлі;

- культурні – міста є культурними та ідеологічними центрами, про що свідчать історико-архітектурні пам’ятки – неперевершені й досі шедеври давньоруського зодчества, які являють собою зразки архітектурно-містобудівельної і культурної спадщини і є прямим відображенням христи-янської ідеології у містобудівництві.

Особливості розвитку процесу містобудування.

Формування мережі міст знаходиться у прямій залежності від історичних чинників, а саме, від особливостей формування державної території Київської Русі і пізніше Росії. Протягом даного етапу територія держави постійно розширювалась, кордони переміщувалися все далі на південь, і тому для закріплення території засновувалися міста, спостерігалися хвилі містобудівництва, кожна з яких ознаменувала утворення міст на укріплених лініях.

Щільність утворення міст-фортець залежала від історичних обставин, більше або менше стратегічно безпечних умов місцевості. Найбільш щільна мережа міських утворень сформувалася в середньовіччі у північних регіонах, які були густо заселені. Тут збереглися численні залишки цих міст - „городища”. Так, кількість городищ сягає на Київщині 435, Волині – 348, на Поділлі і Чернігівщині близько 150, і з них значна частина сягає ранніх часів [2, Т. 1, с. 361-365]. Тому скандинави звали слов’янщину „краєм городів”. Містобудівництво найбільш стрімко відбувалося в Придніпров’ї. Процес утворення міст досяг апогею наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст., а потім його інтенсивність зменшилася у зв’язку із історичними обставинами.

Ранні міста виступали в ролі загального укріпленого ядра, біля якого концентрувалося населення. Еволюція порубіжних фортець у міста тісно пов’язана з перетворенням їх у адміністративно-господарські центри. Якщо історичні умови в майбутньому не сприяли трансформації і розширенню давніх функцій, то подібне протомісто перетворювалося в сільське поселення або навіть зникало. Територіально і хронологічно міста утворювалися по мірі окняження й феодалізації давньоруських земель, поглиблення феодальної роздрібненості. Міста, у яких був затверджений княжий стіл, значно відрізнялися від інших міст за розмірами, людністю, кількістю кам’яних будівель, архітектурним виглядом.

Інші цікаві матеріали

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при
Актуальним питанням в даному курсовому проекті є планування і організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1:2000 для ведення кадастру на території міста Вижниця Чернівецьк ...

Особливості розміщення продуктивних сил Закарпаття
Закарпаття – мальовничий куточок України, має унікальне геополітичне та географічне положення. Розташоване на крайньому південному заході України, займає південно-західну частину Українських Карпат і Придунайську низови ...

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо, так і суспільство в цілому, оскільки виконує функції головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису для р ...