Закономірності розвитку процесу містобудівництва на території України у Середньовічний період (V-XVII ст.)

Мистецтво формування давньоруських міст ґрунтується на розвинутій культурі язичеських слов’янських поселень, а ще раніше в південних регіонах – скіфів і античних грецьких колонізаторів. Культура київського містобудування поширилася на інші князівства та європейські країни, які наслідували київські традиції будівельної діяльності, привносячи місцеві особливості і окремі мотиви - [4]. Отже, у формуванні загального архітектурного рельєфу середньовічного міста просте-жується синтез місцевого, загальноруського і візантійського стилів.

У середні віки була створена мережа міст, які в основному збереглися й понині та які в значній мірі визначають сучасний характер розселення. Політичні, соціальні та економічні чинники мали найважливіше значення для становлення й успішного розвитку міст.

Особливості взаємодії людини з природою.

На даному етапі урбанізації мешканці міст в основному використовували місцеві джерела харчування й води, енергію водяних млинів і вітряків, коней та інших домашніх тварин, у виробництві переважала ручна праця. Екологічні проблеми давньоруських міст були пов’язані із забрудненням відходами життєдіяльності людей і домашніх тварин джерел водопостачання, і як наслідок, періодичними спалахами інфекційних захворювань. Протягом даного періоду значно збільшилася площа території міст, а специфіка техногенних впливів на природне середовище майже не змінилася. Рівень впливу господарювання на навколишнє середовище в основному не перевищував меж його здатності до збереження рівноваги. Однак, спостерігалися значні впливи на рельєф, пов’язані із обов’язковим спорудженням фортифікаційних форм рельєфу – кріпосних стін на високих валах і глибоких ровів. Від напільної сторони схили підрізалися до максимального рівня, який дозволяв насипний ґрунт (30-40о). Схили ярів та пагорбів залишалися недоторканими, якщо вони були крутими, і підрізалися, якщо були пологими. При необхідності схили забезпечувалися інженерними укріпленнями.

Важливою формою благоустрою було створення дренажних систем. Давні дренажні системи були дерев’яними, мали локальне вуличне значення. Звичайно вони споруджувались для відведення значних струмків. Тотальне дренування з’явилося не раніше другої половини ХVII ст. Середньовічне місто в значній мірі залежало від рельєфу місцевості. Незручні ділянки (болота, яри тощо) забудова звичайно обходила. Поступово відбувалися розробка й застосування інженерних заходів при пристосуванні незручних ділянок – осушення гатями і підсипками болотистих місць, відведення малих річок і струмків. Проте найчастіше непристосовані для житла землі використовувалися для підсобного господарства.

Висновки.Середньовічні міста являли собою невеликі за розмірами, компактні міста-фортеці, які обов’язково мали декілька (іноді до трьох) ліній укріплень. Переважна більшість з них мали значення лише оборонних замків, утворених з огляду на небезпечні обставини. Майже всі будівлі (житлові, громадські, фортифікаційні) середньовічного міста на відміну від античного виконувалися із дерева, рідко зустрічалися кам’яні споруди. Майже всі українські міста неодноразово сильно страждали від татаро-монгольського нашестя, одні міста було зруйновано й реанімовано до життя, інші – після руйнування не могли відродитися і припинили своє існування. В результаті мережа середньовічних міст була розвинута нерівномірно і залежала від інтенсивності політичного і культурного життя. Найбільш давні й сильні міські центри сформувались у північній частині українських земель. Із 230 утворених у середньовічний період міст, 19 згодом розвинулись у крупні й найкрупніші міста – переважно центри сучасних адміністративних областей. У середні віки міста суттєво змінювали свій загальний вигляд і архітектурний рельєф. У пізньому середньовіччі помітно підви-щилася питома вага кам’яного будівництва як культових і фортифікаційних споруд, так і цивільного зодчества.

Засновані для захисту в часи небезпеки, деякі міста й надалі зберегли цю функцію, інші згодом розвинулися в політичні, промислові й культурні центри. На подальший розвиток міст впливали різні обставини. В одних випадках зміцнення міста обумовлювалось попереднім історичним розвитком і тільки відроджувалось на новому рівні. В інших випадках причиною зростання міста могло бути його вигідне географічне положення, або його особливо важне стратегічне значення, що примушувало брати участь в його обороні всі сусідні округи. Дуже важливе значення також мав розвиток торгівлі. Для перетворення фортифікаційних функцій міст у промислово-торгівельні виключне значення мало поєднання місцерозташування на річці, де знаходились джерела водопостачання, заплавні луки, борові ліси, а також на стику різних грунтово-рослинних зон.

Інші цікаві матеріали

АПК Північного Кавказу
До складу Північно-Кавказького економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська, Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Ін ...

Господарство Росії
Росія має значний економічний потенціал, що становить майже 60 % колишньо­го економічного потенціалу СРСР. Проте за рівнем економічного розвитку країна посідає 25-27 місце в світі. Для господарства Російської Федерації ...

Інтеграційна стратегія України
Унікальність переважаючої більшості країн колишнього СРСР полягає в тому, що вони виникли на руїнах відносно цілісної економічної і політичної системи. У зв'язку з цим ним об'єктивно необхідні час і відповідні зусилля ...