Облік кількості і якості земель.

Зростаюча потреба в інформації про землю як основу земельної реформи, планування землекористування, розвитку і управління земельними ресурсами спостерігається в усьому світі. Земля – основне джерело матеріального благополуччя. Як в приватному так і в громадському секторі інформація про землю є основою для прийняття рішень, пов’язаних з розвитком і управлінням, інвестиціями. Органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування повинні мати можливість вирішувати складні завдання і приймати рішення з використанням великих обсягів географічно-пов’язаних даних. При цьому типові рішення повинні прийматись швидко і професійно.

На сучасному етапі проведення земельної реформи, необхідно врахувати стан земельних ресурсів не тільки в правовому але й в господарському і природному відношеннях. Це означає, що право володіння і користування землею в нашій державі нерозривно зв’язане її господарсько-доцільним користуванням відповідно до призначення тієї чи іншої частини земельного фонду. Тому дотримується єдність реєстрації земельних ділянок і державного обліку земель.

Облік земель слід розглядати, як державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан [16].

Земля є всезагальною умовою процесу виробництва, тому облік землі необхідно вести в усіх галузях народного господарства в розрізі основних категорій земельного фонду.

Облік кількості земельвідображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.

Облік земель – це державний захід, щодо накопичення систематизації й аналізу всесторонніх відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів.

Основне завдання обліку земель згідно ст.203 п.1, стр.69 Земельного кодексу України полягає в тому, щоб дати характеристику земельної ділянки за площею, складом угідь і їх підвидами відповідно до прийнятої класифікація угідь.

Державний облік земель проводиться за фактичним станом угідь на основі якісних планово-картографічних матеріалів і даних обліку поточних змін, виявлених графічним способом. Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Однак облік цих земель ведуть не тільки за угіддями та їх підвидами, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, станом осушувальної і зрошувальної мережі.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді. Виділяється також інформація про землі, що оподатковуються і не оподатковуються.

Особлива увага надається обліку зрошуваних і осушуваних земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліоративних земель. Однак цей облік ведеться не тільки за угіддями та їх підвидами, але й за ступенем зрошуваності й осушуваності, способами зрошення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мережі.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання і щорічно доводяться до відома всіх загальногосподарських і державних органів управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок. Основним чинником, що визначає всі параметри кадастрових зйомок, є вимоги до точності та Детальності відображення земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо при оподаткуванні її власників і землекористувачів та при купівлі-продажу землі. Ці вимоги, у свою чергу, визначаються цільовим призначенням, якістю і максимальними можливостями відображення на плані земельно-облікових одиниць інформації.

Від характеру використання земель і потенційних можливостей земельних ресурсів, залежить, і сам ступінь детальності проведення обліку. Найдетальнішому обліку підлягають землі сільськогосподарського призначення, які виступають головним засобом виробництва в сільському господарстві, землі лісового фонду, як головний засіб виробництва у лісовому господарстві. Детального особливого обліку вимагають землі в межах населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для житлового, адміністративного і культурно-побутового та виробничого будівництва в містах, селищах міського типу та сільських населених пунктах з густою забудовою дрібними ділянками. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, оздоровчого та іншого не сільськогосподарського призначення виступають як просторовий базис для розміщення промислових підприємств, транспортних шляхів сполучень, зон відпочинку і оздоровлення населення і можуть обліковуватись за скороченою формою. Не вимагають детального обліку землі водного фонду, зайняті переважно водними просторами.

Інші цікаві матеріали

Землевпорядкування та кадастр
У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового ...

Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезп ...

Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія - найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...