Екологічна придатність земель для вирощування сільськогосподарських культур

Таблиця 19.

Як бачимо із таблиці 19. найбільше сільськогосподарських угідь на території Космацької сільської ради використовує ТоЗВ «Верховина», що вирощують сільськогосподарські культури.

Але наявність кількості земель, ще не дає характеристику їх ефективного використання. Для обґрунтування ефективного використання земель необхідно застосовувати дані земельного кадастру, який передбачає обґрунтування заходів щодо трансформації малопродуктивних угідь для залучення їх в інтенсивний обіг та науково обґрунтоване розміщення посівів сільськогосподарських культур шляхом організації системи сівозмін.

Організація системи сівозмін являється однією з найбільш важливих складових частин землеустрою, головна задача якої полягає в створенні територіальних умов для підвищення культури землеробства, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, більш раціонального використання землі, техніки і робочої сили. Кінцева ціль організації системи сівозмін є забезпечення більш ефективнішого використання землі, більш раціональнішого проведення виробничих процесів, підвищення родючості ґрунту.

Підвищення ефективності використання землі в системі сівозмін досягнуто в проекті за рахунок більш раціонального, господарсько-направленого, науково обґрунтованого введення системи сівозмін та розміщення посівів сільськогосподарських культур на землях найпридатніших для їх використання.

Для підвищення родючості ґрунтів важливу роль має науково обґрунтована організація системи сівозмін, так як на екологічно-однотипних землях забезпечується найбільш висока ефективність використання рослинами поживних речовин і при цьому не зменшується їх вміст у ґрунті.

Тому з врахуванням вище наведеного організація системи сівозмін включає в себе такі елементи:

а) визначення площі масивів екологічно-придатних земель для вирощування сільськогосподарських культур;

б) вибір типів, видів і кількість сівозмін;

г) розміщення сівозмін і посівів сільськогосподарських культур з врахуванням екологічної придатності землі для їх вирощування;

д) визначення економічної ефективності організації системи сівозмін;

Також, для вирощування сільськогосподарських культур велику роль відіграє екологія, а саме екологічна придатність земель.

Сільськогосподарська діяльність суспільства, спрямована на вирощування необхідної кількості екологічно чистих продуктів харчування, супроводжується руйнівним впливом на основні екологічні чинники довкілля: землю, воду, повітря, природні фіто і зооценози. Природні екологічні системи здатні до самоочищення, вони мають певну буферність стосовно побічних включень і несприятливих впливів на навколишнє середовище. Але буферність не є безмежною, вона діє лише у певних, обмежених рамках, має обмежену ємність. Штучне насичення довкілля шкідливими для природної екосистеми речовинами в кількості, яка перевищує її буферну здатність до очищення, руйнування динамічної рівноваги, що встановилися в процесі еволюції Землі, сприяє погіршенню довкілля, руйнування природних ресурсів. Отож технології вирощування сільськогосподарських культур, які включають в себе обробіток ґрунту, використання неорганічних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками і хворобами і т.д., повинні опрацьовуватись з глибоким знанням справи, науково обґрунтовано, щоб зберегти життєве середовище екологічно чистим, придатним для життєдіяльності людини.

Розробка землевпорядних схем, і впровадження їх через комплекс проектів призводить до глибоких змін природних і сільськогосподарських ландшафтів. В даний час відсутні зведені наукові роботи та методичні рекомендації по складанню ландшафтно-екологічної документації, тому можна запропонувати такі вихідні положення прикладного аналізу ландшафтної неоднорідності земельного фонду при землевпорядкуванні:

1) в сільськогосподарській практиці важливо врахувати основну умову ландшафтно-екологічного підходу – збалансоване співвідношення між використанням, збереженням і покращенням конкретного виду ґрунтів при оптимальному використанні потенційних можливостей самих ландшафтів;

2) в конкретному районі необхідно ув’язувати спеціалізацію, агротехніку, різні види сільськогосподарських меліорацій з особливостями прояву ландшафтної неоднорідності, стійкості їх змін в протіканні геохімічних і біофізичних процесів;

3) створені ландшафти функціонують і розвиваються у відповідності з природними закономірностями;

4) природні ландшафти і сільськогосподарське виробництво взаємозв’язані і являють собою єдину ландшафтно-сільськогосподарську систему;

5) при інтенсивному сільськогосподарському використанні земельного фонду, коли рівновага в ландшафті підтримується штучно. Особливо важливі: розробка і здійснення на практиці заходів, спрямованих на попередження можливих негативних наслідків використання земель;

6) аналіз ландшафтної неоднорідності земельного фонду необхідно розглядати як багатофункціональний процес.

Інші цікаві матеріали

Сучасне районування України. Основні чинники та принципи розміщення підприємств теплової електроенергетики
Актуальність першого питання даної роботи полягає в тому, що раціональній територіальній організації господарства в країні сприяє економічне районування. Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмін ...

Економіка Франції
XX століття вніс величезні зміни в життя країн і народів. Але важко знайти серед великих індустріальних країн такі, де зміни в політичній та економічній сферах були настільки ж значні, як у Франції. За истекшее столетие ...

Застосування земельно-кадастрових робіт в методиці проекту
Метою моєї курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної документації зе землекористувачам різних форм власності з виконанням кадастр ...