Дослідження печер у другій половині XX ст.
У 50-х рр. XX ст. склалися дуже сприятливі умови для активного розвитку спелеологічних досліджень у державах колишнього СРСР. З одного боку, вони були потрібні науковцям різних напрямків — геологам, гідрогеологам, біологам, археологам тощо. Це зазначив на Всесоюзній нараді з проблем карсту у 1956 р. професор І.В. Попов. З іншого боку, зародився «печерний туризм» — молодіжний рух, спрямований не лише на використання печер для туризму, але й на їх дослідження. Автору пощастило брати безпосередню участь в організаційному поєднанні цих двох напрямів. У сучасному трактуванні спелеологія — це рівняння НАУКА + СПОРТ. Що стоїть на першому місці — залежить від завдань, які постають перед дослідником та спортсменом, але, в будь-якому разі, це рівняння нерозривне .
У 1958 р. рішенням Президії АН УРСР було створено Комплексну Карстову експедицію АН УРСР (керівники – проф. Ю. Ю. Юрк та Б. М. Іванов). Вона складалася із п'яти «статусних» загонів: шахтного (керівник В. М. Дублянський), геофізичного (кер. Б. М. Смольніков), гідрологічного (кер. Н. Й. Дрозд), біологічного (кер. М. А. Воїнственський та Ю. О. Бачинський), археологічний (кер. О. І. Домбровський), кожного літа до них приєднувалися «неофіційні» загони науковців всієї країни (М. О. Бадер, Я. А. Бірштейн, О. О. Огільві, Ю. І. Баулін, В. М. Дахнов, І. Д. Гофштейн, К. А. Татаринов та ін.).
Одночасно з утворенням Комплексної Карстової експедиції йшло становлення спортивного напряму – у мм. Сімферополь, Севастополь, Ялта, Київ, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Харків. Карстові секції, клуби, групи формувалися також у десятках міст колишнього СРСР (насамперед — у Москві, Свердловську, Красноярську, Тбілісі, Ташкенті, Ашхабаді, Ленінграді тощо). Організаційно вони були пов'язані з Центральною Секцією спелеотуризму ВЦРПС, яка частково фінансувала навчальні та тренувально-пошукові роботи.
У 1959-1965 рр. роботи проводилися головним чином у Гірському Криму, де влітку 1962 р. відбувся Перший Всесоюзний Зліт спелеологів. Перші результати сумісної праці науковців та спортсменів отримали високу оцінку. Президент Академії Наук України Б. Патон 25.07.1962 р. писав штабу зльоту: « .ваші дослідження є корисним внеском у вивчення геолого-структурних та гідрогеологічних умов розвитку карсту в Гірському Криму. Президія АН УРСР буде всемірно сприяти Вашому плідному починанню в розвитку співдружності вчених та спортсменів в розвідці та вивченні карстових регіонів республіки»
. Й дійсно, розпочавшись у Криму, роботи комплексної карстової експедиції охопили в 1965 р. всю Україну.
Можна дуже багато розповідати про результати досліджень Карстової експедиції. Це десятки наукових звітів, публікацій, захищених дисертацій. Але в основі їх були дослідження сотень карстових порожнин, відкритих у 1958-1970 рр. Не можна обійти мовчанням й виховну сторону співдружності — молодь, яка юрмилася коло науковців, одержувала не тільки знання, але й світогляд, прагнення до повної самовіддачі, ентузіазм першовідкривача. Як нам не вистачає цього зараз .
Розглянемо результати досліджень 50-70 рр. за регіонами.
Крим. 1958-1959 рр. – досліджено перші 2 км Червоної печери (під такою назвою зараз відома Кизил-Коба), що складають об'ємний шестиповерховий лабіринт. подолано перший сифон, за яким відкриті великі продовження (Дублянський, Прибиловський), пройдені на глибину 100-160 м шахти Безодня, Каскадна (Дублянський, Аверкієв), досліджено складний лабіринт у глибовому завалі Скельської печери (В. Ілюхін). У 1960 р. досліджено 36 нових порожнин, у тому числі — шахта Каскадна (246 м, найглибша на той час в СРСР), вийшла на перше місце в СРСР Червона печера (5,5 км), пройдені складні скельні маршрути, внаслідок чого відкриті великі печери в південних урвищах Головного пасма (Висяча, Місхорська та ін., Г. Зеленін, В. Павлотос).
1961 р. – досліджено 48 нових порожнин. Найцікавіші — шахта Каменепадна (105 м) та Червона печера (8 км).
1962 р. – досліджено 102 нові порожнини. Довжина Червоної печери збільшена до 12,3 км. Проведені перші підводні спелеологічні дослідження (подолано сифон завдовжки 60 м в Аянській печері, московський аквалангіст В. Бровко та ін.).
1963 р. – досліджено 208 нових порожнин Карабаського масиву, у тому числі — Молодіжна (261 м), та десятки великих вскритих печер з горизонтальними ходами на дні вхідних 52-100-метрових шахт.
1964 р. – досліджено 137 нових порожнин Чатирдазького та Демерджинського масивів (глибина до 200 м).
1965-1970 рр. – спортсменами-спелеологами досліджені та передані науковцям матеріали по майже 40 нових порожнинах, у тому числі — печерах Узунджа (Севастополь, 1500 м), Джур-Джур (Сімферополь, 770 м), шахти – Хід Конем (218 м), Севастопольська (200 м). Науковці (В. Попов) дослідили напівзатоплені морською водою печери Тарханкутського півострова.
1971-1975 рр. – спелеологи країни дослідили шахти Солдатська (500 м, найглибша в Україні), Каскадна (310, потім 400 м), Надія (270 м).
Інші цікаві матеріали
АПК Північного Кавказу
До складу Північно-Кавказького
економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і
Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська,
Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Ін ...
Загальні відомості про топографічні знімання і знімальні мережі
Одним з основних завдань
геодезичної галузі в Україні є забезпечення народного господарства
топографо-геодезичною і картографічною продукцією. На сьогоднішній день на всю
територію України складені топографічні карти ма ...
Місто та його структура
В процесі урбанізації рельєф
освоюваної території піддається перетворенням відповідно до потреб певного
етапу розвитку міста. Основною тенденцією в зміні міського рельєфу можна
вважати його вирівнювання, зв'язана з план ...
