Дослідження печер у другій половині XX ст.

1975-1990 рр. спелеологи дослідили печеру Чорна (1200 м), яка повністю заповнена водою та живить Сельське джерело, пройшли коло десяти глибоких шахт (Мамонтова – 102 м, Суворовська – 140 м, Ушакова – 146 м, Нахімовська – 372 м). Червона печера продовжена за рахунок проходження складних бокових допливів до 13,7 км (найдовша у вапняках в Україні). Відкрита та оснащена для туризму найкрасивіша печера Криму — Мармурова на Чатирдазі («ОНІКС-ТУР», кер. О. Козлов), розпочато роботи з обладнання для туризму Ближньої частини Червоної печери (підприємство «Червона печера», кер. М. Леонов).

1991-1996 рр. — досліджено нові карстові шахти на Бабугані (Т. Немченко, 128 м), Чатирдазі (Кошина, 247 м, О. Цуріков), досліджено сифон на дні шахти Солдатська (-17 м, В. Кисельов), подолано п'ять сифонів у печері Альошина вода, яка стала другою за довжиною печерою Криму (3,2 км, В. Кисельов), відкрита складна система порожнин над Червоною печерою, завглибшки понад 120 м, завдовжки близько 2 км. Проведено цікаві радонометричні дослідження в Мармуровій печері (О. Клімчук), встановлено, що в багатьох місцях печер концентрація радону вимагає проведення радіометричного контролю .

Сьогодні у Криму відомо 870 карстових порожнин загальною довжиною 71,2 км та глибиною 23,0 км. Серед них найбільші: Червона (13,7 км) та Солдатська (517 м завглибшки), 48 великих (більш ніж 500 м завдовжки та 100 м завглибшки) та 43 значних (більш ніж 100 м завдовжки та 50 — завглибшки). Темпи відкриття нових порожнин значно зменшилися, вони складають 8-10 порожнин за рік. Близько 35 % карстових порожнин Криму можуть бути використані у промисловій, сільськогосподарській, воєнній, соціальній, культурній і науковій сферах.

Карпати. Перші карстові порожнини українських Карпат були відкриті лише в 50 рр. (геолог В. Славін, зоологи В. Абеленцев, І. Колющев, туристи І. Пташнікова та ін.). У 1963 р. краєзнавець П. Сова вже пише про п'ять сталактитових печер Карпат. У 1963-1967 рр. ймовірні карстові регіони Карпат дослідила Комплексна карстова експедиція (кер. В. Дублянський, Г. Бачинський). Відкрито та описано 15 порожнин, найбільша з яких шахта Дружба (3,7 км, завглибшки біля 40 м). У 1987р. В. Антосяк та ін. говорять уже про 35 порожнин на території Карпатського заповідника (1). В 1990 р. В. Коржик та Б. Рідуш говорять про 100 порожнин різного віку та генезису, загальною довжиною біля 4 км. У 1992 р. І. Турчин описує гравітаційні порожнини на хребті Ключ. Найбільша з них – печера Прохідний двір (520 м). Зараз печери Карпат досліджують у зв'язку з вивченням зимівлі рукокрилих. У 1968 р. на шахті № 8 Солотвинського солерудника відкрита перша в колишньому СРСР алергологічна лікарня, а 1976 р. побудоване підземне відділення республіканської лікарні. В їх розбудові посередню участь брав активний спелеолог П. Горбенко.

Поділля і Буковина. У 50-60 рр. дослідження печер Поділля почали сільський вчитель П. Техтілов (печера Вертеба), геолог А. Кучерук та палеозоолог К. Татаринов. Саме доповідь останнього на засіданні Географічного товариства в Москві (1961 р.) привернула увагу спелеологів до цього «нового», але забутого карстового регіону. У 1960-70 рр. дослідження тут проводили польові загони Карстової експедиції (кер. В. Дублянський, Г. Бачинський, Б. Смольний, Н. Дрозд), а також – спелеологи Тернопільської (кер. В. Радзієвський), Львівської (кер. М. Савчин) та інших спелеосекцій. Загальними зусиллями тут відкриті та досліджені найбільші у світі лабіринти в гіпсах – печери Оптимістична (188 км), Озерна (111 км), Золушка (88 км), Млинки (24 км), Кришталева (22 км), Вертеба (7,8 км) та ін. Історія їх дослідження дуже цікава. В окремі роки вперед «виривалася» то одна, то інша печера, але, починаючи з 1978 р., печери Поділля зайняли перше місце в Європі за довжиною, випередивши славетну Хель-Лох (123,8 км).

Серед спелеологів ще й зараз точаться суперечки про те, хто був першим у відкритті тієї чи іншої печери чи її ділянки. Завдяки колективній діяльності, талановитій завзятості (лише в Оптимістичну печеру львів'янами проведено понад 60 експедицій) Україна зараз має «контрольний пакет» усіх найбільших печер світу! Своє слово сказали й науковці. Вони розробили нову, артезіанську гіпотезу спелеогенезу, яка не тільки внесла повну ясність в особливості формування подільських печер, але й виявилась придатною до застосування на Одещині, у рівнинному та навіть гірському Криму. Автор її, талановитий науковець та спелеолог О. Клімчук, уже не один рік очолює створену ним Українську Асоціацію, яка зараз керує всією діяльністю спелеологів країни. До речі, саме О. Клімчук є офіційним представником України в Міжнародному Союзі Спелеологів, а Україна — єдина країна СНД, яка офіційно увійшла в цей Союз!

На кінець 1996 р. в Поділлі відомо біля 100 карстових порожнин, відкритих або досліджених Тернопільською (43%), Чернівецькою (34%), Київською (9%), Івано-Франківською (5%), Львівською (4%) спелеосекціями та працівниками Комплексної карстової експедиції (5%). За довжиною вони розподіляються нерівномірно: 2 порожнини перевищують 100 км (Оптимістична, Озерна), 1–50 км (Золушка), 2–20 км (Млинки, Кришталева), 2–5 км (Вертеба, Славка). Ще 6 порожнин мають довжину більше 1 км, 35 — більше 100 м. Більш ніж 50 % відомих зараз печер Поділля мають довжину менше 100 м.

Інші цікаві матеріали

Особливості розміщення та основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України
Машинобудування — одна з провідних галузей промисловості світу, за вартістю продукції та занятих працівників посідає перше місце. Машинобудування як галузь  промисловості виникла в XVIII столітті. Винахід прядильно ...

Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення, оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень ...

Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджен­ня землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку. Трансформація земельних відносин завжди на всіх етапах людської цивілізації належала до ...