Склад і властивості горючих копалин
Іншою горючою корисною копалиною є кам’яне вугілля
. Це тверда горюча копалина, зазвичай чорного, сірого або коричнево-бурого кольору, часто з металевим блиском. Коли воно висушене – легко кришиться на дрібні кусочки, а зазвичай їхня вологість складає від 4 – 15 % в кам’яного вугілля, до 15 – 60 % в бурого. Густина коливається від 900 кг/м3 в бурого, до1600 кг/м3 в антрациту. При горінні світиться яскравим полум’ям, але дає менше тепла, ніж нафта і газ, від 17 МДж/кг до 35 МДж/кг і чим більша густина в нього, тим більше тепла воно дає.
В хімічному складі це також неоднорідна копалина. Та все ж основну частину маси становить вуглець – 70 – 95 %, залежно від виду вугілля, вміст водню невеликий – 2 – 5,5 %, а от кисню, сірки та азоту може бути велика частина – від 25 % в найгірших сортах, до 3 % в найкращих. Також як мінеральні домішки, до складу золи входять оксиди алюмінію, силіцію, кальцію, магнію, заліза, деколи ще є метан. На збагачувальних фабриках вугілля очищується від всіх домішок, які пізніше йдуть як сировина для хімічної промисловості.
Торф.
Торф – це тверда горюча корисна копалина, зазвичай коричневого або бурувато-чорного кольору. В свіжому вигляді – дуже вологий, в сухому – крихкий, в руках легко розсипається в труху. Складається з переплутаних між собою решток відмерлих рослин – різних мохів, трав, а деколи й з уламків стовбурів і кори дерев. При горінні світиться тьмяним червонуватим полум’ям, якщо є ще в ньому якісь домішки, то дає кіптяву. Питома теплота згоряння торфу – близько 15 МДж/кг.
Горючі сланці
– це глинисті, мергельні або вапнякові бітумні породи, коричневого, бурого, шоколадного, темно-сірого, а інколи світло-жовтого кольору, які розколюються на плитки. В свіжому вигляді ріжуться ножем і дають стружку. Легко запалюються від сірника. Під час горіння виділяють кіптяву з характерним запахом бітуму. Хімічний склад горючих сланців такий: вуглець – 60 – 75 %, водень – 6 – 10 %, кисень, азот, сірка – 14 – 20 %, решта – важкі метали та різні сполуки. Теплота згоряння горючих сланців – до 10 МДж/кг.
Отже всі горючі корисні копалини не є індивідуальними речовинами. Всі вони є сумішшю багатьох хімічних елементів, основним яким є вуглець. І головна їхня властивість – це давати при горінні тепло.
3.3КЛАСИФІКАЦІЯ ПАЛИВНИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН
Через різноманітність типів каустобіолітів виникла потреба в їх класи -
фікації, яка потім буде визначати напрям переробки цих копалин.
Вони поділяються на 3 головні групи: гумусові(торф, буре та кам’яне вугілля); сапропелеві(горючі сланці) та петроліти(нафта, природні горючі гази, озокерит).
Найширшу і найрізноманітнішу класифікацію серед цих копалин має нафта. Я розгляну найбільш розповсюджену.
Класифікація нафт за густиною
була запроваджена на ранніх етапах розвитку нафтопереробної промисловості. Згідно з нею їх поділяють на: легкі – менше 828 кг/м3; обважнені – 828 .884 кг/м3; важкі – більше 885 кг/м3, але вона не відображає дійсного кількісного хімічного чи групового вуглеводневого складу нафти і може бути використана лише для попередньої оцінки їх властивостей.
Класифікація ГрозННДІ
запропонована Грозненським нафтовим науково-дослідним інститутом. Вона відображає хімічний склад нафти. В її основу покладено переважний вміст в нафті якогось одного або декількох класів вуглеводнів. Згідно з нею розрізняють такі типи нафти: парафінові, парафіно-нафтенові, нафтенові, парафіно-нафтено-ароматич-ні, нафтено-ароматичні та ароматичні.
Технологічна класифікація була введена 1967р. і використовується зараз, оскільки дає найбільш повну інформацію про хімічний та груповий вуглеводневий склад нафт. Згідно з нею всі нафти поділяють на класи за вмістом сірки в нафті, бензині, реактивному та дизельному паливі; типи нафти за виходом фракцій, які википають до 3500С; групи за потенційним вмістом базових олив та їх індексом в’язкості; види за вмістом твердих парафінових вуглеводнів у нафті.
Залежно від вмісту сірки у нафті та її фракціях поділяють на 3 класи: - І клас – малосіркова нафта. Вміст сірки в нафті – не більше 0,5 %; у бензиновій і гасовій фракції – не більше 0,1%; у дизельній - не більше 0,2%.
- ІІ клас – сіркова нафта. Вміст сірки в нафті – 0,51 .2,0 %; у бензиновій – не більше 0,1 %; у гасовій - не більше 0,25 %; у дизельній до1,0 %.
- ІІІ клас – високосіркова нафта. Вміст сірки у нафті – більше 2%; у гасовій – більше 0,25 %; у бензиновій фракції – більше 0,1 %; у дизельній – більше 1%.
Залежно від виходу фракцій, що википають до 3500С, нафти поділяють на 3 типи: - Т1 – вміст фракцій до 3500С – не менше 55%; Т2 - 45 .54,9%; Т3 – до 45%.
Інші цікаві матеріали
Гірські зледеніння Азії ґенеза, географія, прогноз розвитку
Актуальність теми. Гірські льодовики -
льодовики в горах. Характерна їх особливість - наявність чітко виражених
областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається
накопичення снігу та подальше його пе ...
Рекреаційні райони Закавказзя
Закавказзі, як і весь Кавказ, - важливий геополітичний регіон, з глибокої
старовини представляв сполучну ланку між країнами Сходу і Заходу і знаходився
на перехресті торгових шляхів між Близьким і Середнім Сходом і Європ ...
Проблеми відокремлення Південного океану
Південний
океан або Антарктичний океан - п'ятий за розміром океан Землі, що оточує
Антарктиду, що складається так би мовити з південних частин Атлантичного,
Індійського і Тихого океанів, що прилягають до Антарктиди.
...