Реєстрація прав на землю

Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує право власника землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що за­кріплюється державними актами на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорами на право тим­часового користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Як показує світовий досвід, реєстрація прав на землю посідає одне з го­ловних місць у складанні та веденні державного земельного кадастру. Без наявності вірогідної інформації про правовий стан земель неможливо забез­печити практичну реалізацію основних заходів земельної реформи, бо реєст­рація всього розмаїття прав на земельні ділянки - власності, користування, розпорядження тощо - виступає запорукою захисту майнових прав власників землі, в тому числі держави, і землекористувачів; узгодження суспільних ін­тересів та інтересів окремих юридичних і фізичних осіб.

У західних країнах існує кілька основних умов для такої реєстраційної системи:

- одиницею земельної реєстрації має бути ділянка землі, яка перебуває у приватній власності, і вона повинна бути чітко окреслена (краще на карті);

- при певній реєстрації усі права, що реєструються, а також інтереси ІДО-до кожної ділянки заносяться до кадастру (за допомогою земельного арбіт­ражу);

- надалі кадастр підтримується на рівні, який відповідає сучасним вимо­гам, і в ньому постійно відображається стан прав та інтересів у даний мо­мент; право на власність залежить від акта реєстрації і не вимагає ніяких інших документів або судових розпоряджень.

Проте в Західній Європі і у США більшість існуючих систем реєстрації • земної не відповідає усім вищезазначеним вимогам. У цих країнах держава видає закони і створює органи для виявлення реєстрації Інтересів приватної власності на землю. Відомий як система законів і органів кадастру або надання права власності на землю та його реєстрація (наприклад, система Торенса, індекс "дарувальник - одержувач" та ін.) цей систематичний підхід дозволяє реєструвати первинні інтереси власності на землю та вести подальший запис усіх переходів власності шляхом продажу, за заповітом або в інший спосіб, а також відображати інтереси поручительства (право утримання майна до сплати боргу, закладні зобов'язання), і обмежені інтереси (сервітут, договірні зобов'язання).

Страхування права власності відіграє головну роль у забезпеченні захис­ту цього права в системі реєстрації землі, яка не відповідає усім вищезазна­ченим вимогам, або як тимчасовий захід.

У США в більшості штатів існують компанії, які спеціалізуються на страхуванні права власності і забезпечують такі гарантії. Часто ці компанії мають детальніші облікові документи, ніж відповідні державні установи.

Для купівлі-продажу передача прав на власність звичайно виконується підписанням законного контракту між сторонами і відповідних документів акту передачі, в тому числі гарантій (акта) законності права на власність і якості цієї власності. Передача прав на земельну власність реєструється в ка­дастрі. В ідеальних умовах, наведених далі, реєстрація передачі в кадастрі достатня сама по собі, навіть без відповідного акта або інших документів, необхідних для підтвердження угоди.

Органи, що відповідають за затвердження передачі прав на земельну власність, в тому числі органи контролю за використанням землі і можли­вими порушеннями, у різних країнах мають свої відмінності. У федеральній системі США контроль в основному здійснюється місцевими органами, ство­реними згідно із законодавством штату. У Великобританії, з її централізо­ваною системою, органи контролю за використанням землі створюються на єдиній державній основі.

Із земельної реєстрації в нашій країні починалася націоналізація землі у 20-30-х роках XX ст. Тим більше - з неї тепер має початися здійснення переходу до ринкових відносин.

Дані земельної реєстрації мають включати відомості про земельну ділянку, її власника (користувача), підставу на право власності на землю (користування землею) і відображатись у книгах реєстрації державних актів та договорів на право користування землею, у реєстрі земельних ділянок, паспортах таолікових картках земельних ділянок і кадастрових картах та планах.

На основі земельної реєстрації формуються аналітичні та графічні дані земельного кадастру населеного пункту.

Таким чином, земельна реєстрація забезпечується веденням та збереженням записів (у тому числі з використанням комп'ютерної техніки) про окремі земельні ділянки, їхніх власників та користувачів, із зазначенням підстави прав на використання цих ділянок.

Усвідомлюючи важливість земельно-реєстраційних заходів, реформуван­ня земельних відносин у населених пунктах, як і в країні в цілому, відповідні органи розпочали роботи щодо інвентаризації земель та юридичного закріп­лення прав на земельні ділянки державними актами та договорами, відпо­відно до нового Земельного кодексу України.

Інші цікаві матеріали

Паливно-енергетичний комплекс України
Прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконалення енергетичного балансу з обов'язковим врахуванням досягнень науково-тех ...

Географічна характеристика Туреччини
Туреччина – ісламська держава в Західній Азії і Європі. Площа країни – 781 тис. км. кв. Населення – 65 млн. чол. Столиця – Анкара. Форма правління – республіка. Форма територіального пристрою – унітарна держава. Туреччи ...

Вплив природно-ресурсного потенціалу на соціально-економічний розвиток Миколаївського регіону
Миколаївська область входить до складу Причорноморського економічного району, до якого окрім Миколаївської області входять: Одеська та Херсонська області та Автономна республіка Крим. Площа району -113,4 тис.км2. Специф ...