Державне регулювання міжнародних міграційних процесів

Слід мати на увазі, що всі ці заходи не змогли повністю вирішити проблеми рееміграції. Тому багато держав вживає комплекс адміністративних обмежень з метою зменшення притоку іноземних робітників.

За сучасних масштабів міграції робочої сили двосторонні угоди стали малоефективними, і тому основну роль почали відігравати багатосторонні угоди і нормативні акти Міжнародної організації праці (МОП), Міжнародної організації міграції (МОМ) та інших міжнародних організацій.

МОП –

це спеціалізована організація ООН для вироблення кон­венцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Створена в 1919 р. при Лізі Націй. Місцезнаходження – Женева. Нараховує понад 170 держав-членів.

МОП розробляє міжнародні стандарти з питань праці, які є рекомендаційними для національних урядів у питаннях, що стосуються проблем зайнятості, рівня оплати праці, системи соціального стра­хування, захисту інтересів мігрантів тощо. Такі стандарти впрова­джуються країнами-членами самостійно, про що вони щорічно звітуються в МОП. У разі недотримання міжнародних стандартів з праці країною-членом МОП, це питання, після засідання створеної з цього питання тристоронньої комісії, може бути винесено Міжна­родною організацією праці на розгляд Міжнародного Суду.

МОП ухвалила низку важливих документів з елементами право­вого регулювання міжнародних переміщень робочої сили: проти дискримінації робітників-переселенців, про регламентацію викори­стання праці мігрантів, їх соціальні та економічні права.

Питаннями міграції робочої сили займається і Міжнародна організація міграції (МОМ), яка розробляє довгострокові програми щодо регулювання міграційних потоків, надання допомоги в організації міграції, відвернення “відпливу умів”, розвитку технічного співробітництва в галузі міграції тощо.

Незважаючи на значні зусилля міжнародних організацій, сучас­ну міграційну ситуацію в світі визначають передовсім основні імпор­тери робочої сили. Це США і Канада, країни-члени ЄС, Австра­лія, деякі країни Близького Сходу, Ізраїль та Південно-Африканська Республіка. У цих країнах безпосереднє здійснення іммігра­ційної політики покладено на спеціальні організації – націо­нальні служби імміграції при Міністерстві праці або Міністерстві внутрішніх справ.

Регулювання міжнародної міграції робочої сили на інтеграційному рівні здійснюється шляхом виконання угод, договорів, правил та контрактів, укладених між державами інтеграційного об'єднання. Воно зводиться головним чином до забезпечення безвізного пересування населення в рамках інтеграційного об'єднання, створення спільних інформаційних систем щодо міграції робочої сили, вжиття спільних заходів щодо недопущення нелегальної імміграції з третіх країн. Інакше кажучи, регулювання міграції робочої сили на інтеграційному рівні покликане захистити спільний ринок робочої сили від небажаних іммігрантів.

Інші цікаві матеріали

Економіко-географічна характеристика господарства Тернопільської області і рівень його транспортного забезпечення
Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України. Тернопіль ...

Історія соціально-економічної географії світу
Щоб пізнати себе, кожна наука повинна вивчати й аналізувати історію свого формування, починаючи від витоків і закінчуючи сучасним періодом. Цей процес полягає у пошуках джерел формування науки, з’ясуванні причин її виник ...

Проект відведення земельної ділянки під ковбасний
Метою курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної документації землекористувачам різних форм власності з використанням кадаст ...