Наземні дослідження в структурі дистанційного зондування землі

Без наземних експериментальних даних неможлива реалізація будь-яких визначених космічними програмами України завдань за напрямом “Дистанційне зондування Землі”: дослідження суші, океану, атмосфери та навколишнього середовища (перша програма) [11], інвентаризація земель та сільськогосподарських угідь, явищ,

техногенних аварій, контроль врожайності сільськогогосподарських культур, попередження катастрофічних природних та спричинених людиною явищ (друга програма) [3], моніторинг ресурсів, раціональне природокористування, прогнозування техногенних та природних катаклізмів (третя програма) [7].

Наземне забезпечення, поряд з дистанційним зніманням та геоінформаційними системами (ГІС), є важливою складовою створюваної в Україні системи дистанційного природоресурсного та екологічного моніторингу. Блок наземного забезпечення передбачає субсинхронні наземні спостереження і вимірювання (полігонні калібрувально-завіряльні роботи) та комп’ютерне моделювання енергомасообміну в геосистемах з метою прогнозування ходу несприятливих процесів та обґрунтування оптимальних технологій мінімізації зумовлених ними втрат. За визначеними калібрувальними залежностями дистанційно одержані сигнали перераховують у значення фізичних та хімічних величин конкретних земних об’єктів. За цими ж даними виділяють притаманні досліджуваним процесам та явищам інформаційні ознаки. Від правильності калібрування даних ДЗЗ залежать надійна змістовна (тематична) інтерпретація результатів ДЗЗ, побудова математичних моделей для програмування, вимоги до параметрів апаратури для дистанційних вимірювань та їхньої періодичності, можливості удосконалення технології та апаратних засобів ДЗЗ [10].

Створення системи геоінформаційного космічного забезпечення для визначення джерел та розмірів небезпеки й ухвалення рішень у кризових ситуаціях – одне з головних завдань чинної Національної космічної програми (2003–2007). Проте в ГІСах головну частину геоінформації становлять втілені в картах дані традиційних багаторічних досліджень. Аерокосмічні дані є одним з джерел інформації. Перш ніж стати об’єктивною складовою геоінформаційної системи, вони проходять процедуру калібрування, тематичної інтерпретації та верифікації з використанням наземних даних.

В Україні проведено багаторазові космічні та авіаційні знімання. Проте їхня регулярна тематична інтерпретація з метою систематичного дистанційного контролю за екологічним станом земель, рослинності та водойм фрагментарна і недостатня

[

10

]

.

Територіальна фрагментарність наземних досліджень у контексті ДЗЗ спонукає до розробки науково обґрунтованих підходів з метою створення широкої мережі дослідних полігонів. Чималу роль тут може відіграти вже наявна в Україні розгалужена мережа станцій, стаціонарів та полігонів різних відомств і вузів. На мережі режимних вимірювань, як зазначив В.І. Лялько [10], повинна ґрунтуватися система екологічного моніторингу, а на оперативній регулярно одержуваній інформації про екологічний стан територій та акваторій з літальних апаратів у різноманітних діапазонах спектра – система дистанційного екологічного моніторингу. Станом на 1.01.1994 р. в Україні діяло 188 метеорологічних станцій і 304 пости [16]. Проте вони не охоплюють усієї різноманітності природно-господарських умов території України, передусім у гірських регіонах та окремих районах північних областей.

Крім того, ці станції постачають далеко не всю потрібну для калібрування та інтерпретації аерокосмічних матеріалів інформацію. Тому потрібно створювати спеціальні полігони як базову частину науково-пошукового, експериментального етапу програми дистанційних знімань. Організація роботи на них передбачає супутникове, літакове й наземне знімання.

Програма роботи полігонів може складатися з двох частин: 1) обов

’

язкової з єдиними вимогами для зіставлення даних; 2) специфічної відповідно до особливостей регіону та конкретних завдань. Кожен полігон повинен мати паспорт, у якому відобра-

жено географічне положення, фізико-географічну та ландшафтну характеристику, науково-лабораторну базу досліджень та інтерпретації

[11]

.

Головні завдання полігонів – пошук відповідності та емпіричних зв’язків між електромагнітними сигналами та характеристиками географічних об’єктів, розпізнавання їхніх класів за комбінаціями спектральних сигналів [17]. Головна вимога до експериментальних робіт – одержання максимально можливого набору характеристик стану географічних об’єктів та максимальний діапазон вимірювання електромагнітного відбиття-випромінювання. Для цього необхідно створювати системи приймання повної розгортки спектра електро-магнітного випромінювання з можливо найвищою спектральною роздільною здатністю та

Інші цікаві матеріали

Культурно-освітній комплекс
Однією із складових соціальної інфраструктури є інтелектуальний потенціал В районі функціонує 47 загальноосвітніх навчальних закладів, в яких навчається 4080 учнів. З них 4 навчально-виховних комплекси (3 в смт. Чемерівці, 1 ...

Льодовики, вічна мерзлота та їх гідрологічне значення
Напевне, найбільш розпоширена гірська порода у всій Вселенній – це лід. Марс, Юпітер, Сатурн складає великі маси льоду, а деякі супутники планети складені ним майже цілком. Не є виключенням і наша Земля: ...

Українські Карпати- чверть Карпатської дуги
Українські Карпати складають приблизно чверть Карпатської дуги . Перед появою Карпатської гірської дуги на поверхні планети був тривалий період, протягом якого море в цьому місці змінилось сушею . Вони складаю ...