Наземні дослідження в структурі дистанційного зондування землі

енергетично порівнюваними сигналами за спектром [13].

Незважаючи на те, що потреба у наземних тематичних дослідженнях у контексті ДЗЗ зрозуміла усім, практичних кроків з її реалізації зроблено надзвичайно мало. Реально цю сферу вважають другорядною стосовно програмно-технічного забезпечення і часто

взагалі виносять по

за межі системи опрацювання даних ДЗЗ.

Перехід до експлуатаційної стадії діяльності полігонів затягується з кількох причин, головна з яких – відсутність єдиних вимог до їхнього вибору та переліку обов’язково досліджуваних параметрів і характеристик, відсутність теорії наземних досліджень земних покривів та використання для цього традиційних галузевих методик, які не враховують характеру й особливостей власного та відбитого електромагнітного випромінювання, вузько-спрямованість поставлених перед ними завдань та ін. [13].

З огляду на значні фінансові видатки створення полігональної мережі необхідно ґрунтовно опрацювати критерії розміщення її по території України. Головним критерієм є природно-господарська репрезентативність як передумова екстраполяції одержаних даних на аналогічні чи близькі території.

В.І. Лялько, О.М. Маринич, О.Д Федоровський [11] пропонують створити 10–12 полігонів з урахуванням зональних та внутрішньозональних відмінностей ландшафтів: Поліський, Розтоцький, Канівський, Харківський, Самарський, Донецький, Херсонський, Карпатський, Севастопольський, Гірськокримський.

Ми пропонуємо підходити до організації полігонів з генетико-морфологічних позицій і, передусім, враховувати структурно-морфологічну, відображену в системі фізико-географічних регіонів – країн, областей, районів (ландшафтів), місцевостей, диференціацію.

Дослідна мережа, на наш погляд, повинна складатися з базових та допоміжних полігонів. Базові полігони мали б бути стаціонарними й охоплювати максимально великий комплекс фізико-географічних досліджень, придатних для достовірної інтерпретації дистанційної інформації та враховувати особливості панівних природно-господарських систем.

Оскільки найсуттєвіші глобальні природно-господарські особливості виявлені на рівні фізико-географічних областей, то саме їхній розподіл повинен бути головною підставою для формування базової полігональної мережі. Розміри фізико-географічних областей достатньо великі, щоб одержані тестові результати мали широке просторове застосування. У разі обмежених фінансових ресурсів фізико-географічні області можна представити одним базовим полігоном. За наявною фізико-географічною ди-ференціацією території України таких полігонів мало б бути мінімум 16 і вони повинні б репрезентувати такі регіони: Велике та Мале Полісся, Волинську височину, Подільську височину, Розточчя та Опілля, Прут-Дністерське межиріччя, Передкарпаття, гірські

Карпати, Закарпатську низовину, Придніпровську височину, Придніпровську низовину, Полтавську рівнину, Середньоруську височину, Приазовську височину та Донецьке пасмо, Причорноморську низовину, Рівнинний Крим, Гірський Крим. Обмеження кількості полігонів зробить неможливою процедуру екстраполяції, бо неприпустимо, наприклад, дані, одержані в межах низовини Українського Полісся, поширювати на Причорноморську низовину. А неохоплена дослідженнями територія України випаде з процесу достовірної інтерпретації аерокосмічних матеріалів.

У межах фізико-географічної області місцерозташування полігонів в ідеальному варіанті мало б спиратися на принцип максимальної репрезентативності. Та оскільки в теперішніх умовах про ідеальність говорити не доводиться, можна керуватися принципом наближеності до головних наукових географічних центрів. Безумовно, що передусім треба задіяти наявні географічні стаціонари, зокрема Димерський, Чорногірський, Шацький, Розтоцький тощо.

Допоміжні полігони можуть бути півстаціонарними і враховувати відмінності на рівні фізико-географічних підобластей. Якщо йдеться про широтно орієнтовані фізико-географічні області, наприклад Українське Полісся, то полігони повинні охоплювати природні нюанси Волинського, Житомирського, Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського Полісь. Полігони Передкарпаття мали б враховувати відмінності його Західної (Прибескидської), Центральної (Пригорганської) та Східної (Прибуковинської) частин, а також височинної і низовинної територій у їхніх межах.

Інші цікаві матеріали

Проблеми відокремлення Південного океану
Південний океан або Антарктичний океан - п'ятий за розміром океан Землі, що оточує Антарктиду, що складається так би мовити з південних частин Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що прилягають до Антарктиди. ...

Вугільна промисловість України і Польщі сучасний стан та перспективи
У Європі на сьогодні тільки дві країни, – Україна і Польща, – зберегли вугледобувну промисловість, яка працює як для енергетичного, так і для металургійного сектора економіки. При цьому якщо Польща практично завершила ї ...

Продуктивні сили Полтавської області
Полтавщина з 1036 року ввійшла до складу Київської Русі, а саме Переяславського князівства. За часів Богдана Хмельницького територія Полтавщини була розподілена між сімома козацькими полками (Переяславським, Іркліївськи ...