Наземні дослідження в структурі дистанційного зондування землі

У межах фізико-географічних областей України субмеридіонального простягання допоміжні полігони повинні фіксувати широтно-зональні відмінності.

Зменшити мережу полігонів можна, розмістивши їх на дотику різних фізико-географічних виділів. У цьому разі потрібно дотримуватись однієї умови – примежові ділянки регіонів повинні бути репрезентативними для регіонів у цілому, не містити перехідних рис інших фізико-географічних окремостей. Цієї умови загалом дотриматись неважко, оскільки більшість регіонів України мають чіткі межі, а тому або взагалі не містять, або містять мінімальну кількість рис сусідніх регіональних виділів.

У межах самих регіонів потрібно детально вивчити ландшафтну будову на рівні місцевостей, урочищ, іноді фацій. Конкретні дослідження не повинні обмежуватися однією чи двома ландшафтними системами низького рангу, а охоплювати всю їхню різноманітність, а ідеально і недомінантну, але характерну. Такий підхід є обов’язковим, оскільки знову ж таки не можна екстраполювати дані на природно відмінні ландшафтні одиниці, навіть якщо вони малого розміру. У протилежному випадку ми однозначно приречені на хибний результат.

Головна перевага ландшафтних карт як базових у роботі полігонів полягає в тому, що вони відтворюють комплексну диференціацію географіного простору, а ареали поширення різних компонентів суміщені в один, що дає змогу відобразити взаємозв’язки між ними. Апріорна інформація ландшафтних карт є основою для формування репрезентативної мережі контрольних точок наземної програми, планування спільних наземно-дистанційних досліджень.

Отже, питанню наземного забезпечення в контексті ДЗЗ останніми роками приділяють значну увагу, розуміючи їхню важливість для ефективної тематичної інтерпретації аерокосмічних матеріалів, залучення їх до структури ГІС, моделювання об’єктів та явищ, удосконалення й уніфікації методик і апаратури. Проте в умовах сучасної України розуміння здебільшого декларують, не роблячи вагомих кроків для створення ефективної полігональної дослідної мережі. Така мережа повинна охоплювати

всю регіональну різноманітність території України і ґрунтуватися на структурно-морфологічних принципах фізико-географічного районування.

Створення мережі повинно відбуватися паралельно з розробкою базової та додаткової програми роботи полігонів, забезпечення їх апаратурою і кваліфікованими спеціалістами.

Інші цікаві матеріали

Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу
Розвиток ринкових відносин вимагає насамперед раціональної взаємодії економіки та природи, тобто раціонального природокористування. До економічного розвитку відносимо вміле використання природних ресурсів максимальне зб ...

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...

Розміщення продуктивних сил Черкаської області
В даній курсовій роботі нам належить розкрити тему “Розміщення продуктивних сил Черкаської області”. Ця тема надзвичайно багатогранна вельми актуальна. Вона несе в собі великий пізнавальний заряд. Адже, вивчаючи і а ...