Наземні дослідження в структурі дистанційного зондування землі

У межах фізико-географічних областей України субмеридіонального простягання допоміжні полігони повинні фіксувати широтно-зональні відмінності.

Зменшити мережу полігонів можна, розмістивши їх на дотику різних фізико-географічних виділів. У цьому разі потрібно дотримуватись однієї умови – примежові ділянки регіонів повинні бути репрезентативними для регіонів у цілому, не містити перехідних рис інших фізико-географічних окремостей. Цієї умови загалом дотриматись неважко, оскільки більшість регіонів України мають чіткі межі, а тому або взагалі не містять, або містять мінімальну кількість рис сусідніх регіональних виділів.

У межах самих регіонів потрібно детально вивчити ландшафтну будову на рівні місцевостей, урочищ, іноді фацій. Конкретні дослідження не повинні обмежуватися однією чи двома ландшафтними системами низького рангу, а охоплювати всю їхню різноманітність, а ідеально і недомінантну, але характерну. Такий підхід є обов’язковим, оскільки знову ж таки не можна екстраполювати дані на природно відмінні ландшафтні одиниці, навіть якщо вони малого розміру. У протилежному випадку ми однозначно приречені на хибний результат.

Головна перевага ландшафтних карт як базових у роботі полігонів полягає в тому, що вони відтворюють комплексну диференціацію географіного простору, а ареали поширення різних компонентів суміщені в один, що дає змогу відобразити взаємозв’язки між ними. Апріорна інформація ландшафтних карт є основою для формування репрезентативної мережі контрольних точок наземної програми, планування спільних наземно-дистанційних досліджень.

Отже, питанню наземного забезпечення в контексті ДЗЗ останніми роками приділяють значну увагу, розуміючи їхню важливість для ефективної тематичної інтерпретації аерокосмічних матеріалів, залучення їх до структури ГІС, моделювання об’єктів та явищ, удосконалення й уніфікації методик і апаратури. Проте в умовах сучасної України розуміння здебільшого декларують, не роблячи вагомих кроків для створення ефективної полігональної дослідної мережі. Така мережа повинна охоплювати

всю регіональну різноманітність території України і ґрунтуватися на структурно-морфологічних принципах фізико-географічного районування.

Створення мережі повинно відбуватися паралельно з розробкою базової та додаткової програми роботи полігонів, забезпечення їх апаратурою і кваліфікованими спеціалістами.

Інші цікаві матеріали

Методика оперативного виправлення топографічних  карт  з
Топографічна карта є одним з основних засобів оцінки місцевості і управління військами. Зміст топографічної карти відображає фактичний стан місцевості і, в першу чергу, основних її елементів, що мають важливе значення д ...

Застосування інноваційних технологій навчання географії
1. Освіта — стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього. У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті визначено мету, пріоритетні напрямки державної полі ...

Економічний потенціал Індії
Однією з причин цього є той факт, що індійську валюту занижують з метою підвищення конкурентоспроможності індійських товарів на іноземних ринках. Потрібно відзначити: якщо ми порівняємо економіки, враховуючи ВВП на о ...