Огляд літератури.

Основними напрямами ведення Державного земельного кадастру на 2000-2005 роки є:

- проведення кадастрового зонування всієї території України і спеціальна ідентифікація земельних ділянок;

- завершення інвентаризації земельних ділянок на всіх категоріях земель та занесення даних про земельні ділянки в Поземельну книгу;

- проведення бонітування сільськогосподарських угідь землево­лодінь, землекористувань;

- завершення (повторне проведення на землях сільськогосподар­ського призначення) грошової оцінки земель;

- створення Державного реєстру земель;

- продовження розгортання автоматизованої системи ведення зе­мельного кадастру.

Створення в Україні цивілізованого простого і зрозумілого Держа­вного земельного кадастру є об'єктивною необхідною умовою розвитку ринкової економіки. Стратегічної мети вдосконалення земельних відносин може бути досягнуто при створенні простої і чіткої організаційної структури Державного земельного кадастру.

Оцінка земельного фонду країни - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що ха­рактеризують продуктивність землі, ефективність їх використання та доходність з одиниці площі. Оцінка землі в Україні розрізняється як: порі­вняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостя­ми бонітування ґрунтів; економічна оцінка; грошова оцінка.

Державний облік кількості земель включає відомості про природ­ній і господарський стан їх. Він характеризує кожне землеволодіння і землекористування за складом угідь та їх підвидами відповідно до прийня­тої класифікації.

Облік якості земель доповнює характеристику природного і господарського стану земель, він базується на всесторонній класифікації земельного фонду з виділенням загальних типів земель, категорій придатності земель, класів, видів земель і характеризує земельні угіддя за ґрунтовим покривом, гранулометричним складом, фізико-хімічними властивостями ґрунтів, геоботанічним і меліоративним станом земель.

Логічним завершенням комплексу ґрунтових обстежень, узагаль­нюючим етапом порівняльної оцінки земель за їх родючістю на основі природних та набутих ознак є бонітування ґрунтів.

Найбільший інтерес у складі земельного кадастру представляють собою дані економічної оцінки земель, як завершальної його складової частини, що характеризують землю як природний ресурс і головний засіб виробництва щодо їх продуктивності, ефективності використання і доходності.

Кількісний облік земель також потребує удосконалення в сучасних умовах, зокрема методи одержання картографічних матеріалів крупних масштабів для забезпечення необхідної точності обчислення площ земельних ділянок. В зв'язку з тим, що Україна перейшла на міжнародну систему обліку і статистики, запроваджену у 1993 році необхідно пере­глянути статистичну звітність щодо земельних ресурсів та доповнити її показниками, які застосовуються у міжнародній практиці.

Згідно з діючим Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру облік земель за якістю ведеться за всіма категорія­ми земель і містить класифікацію всіх земель сільськогосподарсько­го призначення за придатністю з виділенням особливо цінних зе­мель; характеристику за вмістом гумусу та поживних речовин, механіч­ним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, заболоченістю, засоленістю, кислотністю, забрудненням продуктами хімії сільського господарства, включаючи радіонуклідне; характеристи­ку кормових угідь, класифікацію населених пунктів за функціональним призначенням та їх земель за інженерно-геологічними умовами, рів­нем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та при­родоохоронною інфраструктурою і інше. Це дуже обширна інформація, збір якої на даний час в Україні не забезпечується навіть на землях сіль­ськогосподарського призначення і на землях населених пунктів.

Інші цікаві матеріали

Передумови розвитку соціальної інфраструктури в Чемеровецькому районі
Сукупність підприємств і закладів обслуговування на певній території утворює мережу обслуговування, яку називають соціальною інфраструктурою. Населені пункти, в яких розміщені підприємства сфери послуг, називають центрами обслу ...

Історія соціально-економічної географії світу
Щоб пізнати себе, кожна наука повинна вивчати й аналізувати історію свого формування, починаючи від витоків і закінчуючи сучасним періодом. Цей процес полягає у пошуках джерел формування науки, з’ясуванні причин її виник ...

Регіональна економіка промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість як провідна ланка господарства ...