Земельно-кадастрові роботи у капіталістичних країнах
Вважаючи грунт засобом виробництва і предметом праці, що змінюється внаслідок господарської діяльності людини, В.В.Докучаев ділив роботи з оцінки земель на дві складові частини:
1) дослідження природної продуктивності ґрунтів на основі геологічних, хімічних і фізичних їх особливостей;
2) поряд з таким дослідженням і на його основі сільськогосподарське, статистико-економічне обстеження земель залежно від природних умов місцевості. Якщо роботи щодо дослідження природної продуктивності ґрунту проводились
спеціалістами-ґрунтознавцями виключно на базі наукових даних, без участі місцевих жителів, то у сільськогосподарському економічному обстеженні повинні були брати участь як спеціалісти-статистики, так і місцеві земельні органи, а також краєзнавці.
В основу бонітування грунтів В. В. Докучаєвим покладені ознаки та властивості самих ґрунтів. Урожайність культур є лише контролем правильності бонітету. Статистико-економічне вивчення земель проводили методом суцільного обстеження, яке полягало у визначенні місця розташування земель, їх кількості і розподілу за угіддями, застосованої системи землеробства, структури посівних площ, підживлення ґрунту, врожайності культур, середньої вартості вирощування засіяних культур, умов збуту і середніх цін на сільськогосподарські продукти тощо. Чистий дохід обчислювали методом виручок і вирахування з валового доходу витрат виробництва.
Виконання робіт у системі земського земельного кадастру проводилось до 1917 р. Однак відсутність поєднувальних засад у діяльності оцінних органів зумовила різноманітність принципів, прийомів і способів збирання та обробки вихідної інформації. Так, необхідні для оцінки земель статистичні матеріали збирали як суцільним подвірним переписом, так і вибірковим обстеженням. Найбільш поширений був спосіб подвірного перепису, суть якого полягала в тому, що опитували не всіх, а лише частину господарів. Господарства брали механічно, наприклад, опитували кожне п'яте, десяте, п'ятнадцяте господарство і т. д., надаючи особливого значення з'ясуванню врожайності. При цьому визначали середню врожайність або із конкретних даних, одержаних при щорічному опитуванні, або як урожайність за кілька років, яку вказували безпосередньо господарі. Середня врожайність, визначена як першим, так і другим способом, мала суб'єктивний характер. Перевага надавалася першому способу. Вважалось, що при масових опитуваннях суб'єктивізм значно вирівнюється і середня врожайність близька до дійсної. При цьому допускалася можливість користуватись і врожайністю, яку вказували опитувані.
При монографічному описуванні брали типові господарства, тобто нормальні за усіма основними ознаками, властивими даній групі господарств. Монографічний опис мав характер бюджетних досліджень. Але користуватись даними таких досліджень для оцінки земель було важко, оскільки вони характеризували прибуток господарств, а не дохідність земельних угідь.
З розвитком капіталізму матеріали земельного кадастру починають застосовуватись не лише для земельного, оподаткування, але й для інших цілей. Зокрема, вони набувають широкого застосування при встановленні орендної плати, ринкових цін на землю, вирішенні судових спорів із земельних питань, розробці агротехнічних заходів, об'єднанні черезсмужних ділянок у більш компактні масиви, організації хутірських господарств тощо. Це зумовило необхідність дальшого поліпшення капіталістичного земельного кадастру. Так, у законі про оцінку земель у Німеччині в 1924 р. вказувалось, що матеріали оцінки земель необхідні не лише для правильного розподілу і встановлення розмірів позик, але й для планомірного використання емель, раціонального розміщення
сільськогосподарських культур та поліпшення організації господарств, однак одержання максимуму прибутку окремими капіталістами, як критерій оптимальності, включає раціональне використання землі в інтересах всього суспільства.
Характерна риса сучасного капіталізму - наростаюче втручання держави у розвиток економіки. Воно знаходить своє вираження у субсидуванні та кредитуванні фермерів, в організації ринків збуту сільськогосподарської продукції, у програмуванні сільськогосподарського виробництва, обґрунтуванні його спеціалізації та концентрації. Одна з моделей ефективного міжзонального виробництва сільськогосподарських продуктів із врахуванням природно-економічних умов 122 районів США передбачає вилучення із сільськогосподарського використання 25,3 млн. акрів землі. Модель гарантує максимальний економічний ефект державі, капіталістичним монополіям, великим фермерам за рахунок розорення мільйонів дрібних господарств.
Інші цікаві матеріали
Розміщення продуктивних сил Волинської області
Як свідчить
досвід, за останні роки відбулися істотні зміни в структурі господарства
регіонів України, які підняли на рівні областей і територіально-господарських
районів складний комплекс проблем розвитку і розміщення ...
Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку
Актуальність теми. Рекреація - діяльність, спрямована на
відновлення продуктивних сил людини - набуває значного розвитку і залишається
актуальною для людини, особливо в сучасних умовах її життєдіяльності.
Рекреаційні ре ...
АПК Північного Кавказу
До складу Північно-Кавказького
економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і
Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська,
Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Ін ...