Науково-пізнавальні можливості цифрових моделей поверхні землі
Гіпсометричний аналіз (профіль на рис. 7) показує, що в басейні р. Сейм винесений матеріал початково знаходився на гіпсометричних позначках 170 м і вище. Біля с. Повстин селеві відклади залягають на висоті, трохи меншій за 100 м, а в гирлі р. Сули – на висоті біля 80 м. Відстань між крайніми точка потоку сягає 300 км, перепад висот складає 90 м. Оскільки головною умовою для виникнення селів є раптовість скиду великої кількості води та насичених водою гірських порід, то неодмінно виникає питання про те, що спричинило таке явище.
|
Рис. 8. Будова сучасного басейну Дніпра за даними DEM |
Сучасний басейн середнього Дніпра представляє собою єдину гідродинамічну систему, в якій існує постійний зв’язок між його притоками (рис. 8). Цілісність системи виключає можливість утворення та існування будь-яких замкнутих басейнів, де б могла накопичуватися значна кількість води. Але є ряд фактів, які вказують на те, що в минулому більша частина басейну Дніпра була великим за площею озером. Свідченням цього є той факт, що в межах південно-східної Білорусії значне поширення набули озерні відклади, які залягають на висотах до 140 м [21]. У верхів’ях річок Сули, Хорола озерні відклади залягають на позначках до 150 м [7, 21], а на правобережній частині Дніпра в межах Українського кристалічного щита вони залягають на позначках до 170 м [6]. Таке високе залягання озерних відкладів не відповідає орографії регіону, оскільки при рівні води у водоймі вищим за 150 м вона вже безпосередньо сполучалася б із басейном Західного Бугу і далі з Балтійським морем. А при умові, що відтікання води на північний захід блокувався тілом льодовика, відкривався б стік із озера до Чорного моря. Тому, скоріш за все, сучасне гіпсометричне положення озерних відкладів зумовлене також і неотектонічними чинниками. З урахуванням цієї обставини можна припустити, що початковий рівень води у водоймі, в якій ці відклади сформувалися, був не вищим за 150 м.
Із поширення озерних відкладів по всій долині середнього Дніпра виходить, що їх формування відбувалося в межах єдиного озерного басейну, виникнення якого, скоріш за все, у часі слід пов’язувати з кінцем дніпровського періоду. Тоді талі води льодовика затопили реліктову тектонічну западину, що обрамляла кристалічний масив із півночі та північного сходу. Але для пояснення причин виникнення селевого потоку слід припустити, що на момент його виникнення існували вже два окремі басейни з різними гіпсометричними параметрами. Як уже згадувалося, вододіл між ними міг знаходитися в межах сучасного межиріччя Дніпра та Удаю. З усіх наведених рисунків також видно, що на час виникнення селю топографія відрізку долини Дніпра нижче гирла Росі в цілому відповідала сучасній. Тобто вже тоді ця частина басейну мала сполучення з Чорним морем.
Приблизно у той самий час на північному заході почався стік води з післяльодовикового озера у долину Західного Бугу. Аналіз гіпсометрії показує (рис. 9), що після сполучення басейнів Західного Бугу та Поліського озера його рівень підтримувався на позначці біля 144 м. Як окремий басейн Поліське озеро проіснувало до кінця Валдайського часу, і зникло тільки після прориву Мозирської височини [11]. Після цього на місці Поліського озера сформувався басейн Прип’яті, що увійшов до складу басейну Дніпра. Нижче місця прориву на відрізку між с. Юровичі та Дніпром у долині Прип’яті утворився величезний конус виносу [16].
Важливим етапом у формуванні басейну середнього Дніпра був час московського зледеніння. У цей період остаточно була сформована Поліська низовина і вододіл, що відділяв її від середньодніпровської западини. Її виникнення зумовлене діяльністю льодовика, яка полягала не в виорюванні поверхні, а в пересуванні примерзлих до льодового масиву блоків гірських порід. Вони сягали нижнього контакту промерзання, де присутність води та розкислих порід зменшували тертя до мінімуму. Такий механізм руху льодовика є більш вірогідним, ніж виорювання поверхні, але зона його поширення має певні обмеження. Перша умова, що необхідна для його розвитку, – це наявність осадової товщі, друга умова – це наявність значних тангенціальних напружень, властивих периферійній частині льодовика. В літературі зафіксовані подібні випадки переміщення поверхневих блоків осадової товщі, зумовлені дією льодовика у південній Білорусії [8]. Причому механізм їх руху неодмінно пов’язується з нижнім контактом промерзлої товщі.
Інші цікаві матеріали
Технічні культури в Україні. Основні проблеми та перспективи розвитку
Актуальність теми. Технічні культури в Україні - один з рпровідних
підкомплексів АПК України, від рівня розвитку якого залежить активність
розвитку АПК в Україні. Світове сільське господарство в останні роки зберегло
те ...
Застосування земельно-кадастрових робіт в методиці проекту
Метою моєї курсової роботи з основ земельного кадастру
є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні
технічної документації зе землекористувачам різних форм власності з виконанням
кадастр ...
Великі географічні відкриття
Періоду розкладання
феодалізму і виникненню капіталістичних відносин передували Великі географічні
відкриття, що зіграли важливу роль у переході до буржуазного способу
виробництва.
Великі географічні
відкриття були ...