Живлення та танення льодовиків, їх наступ та відступ.

Головним джерелом живлення льодовиків є атмосферні обади у вигляді снігу, що випадають у льодовиковій області. Іноді, коли зимовий сніг розтане, у живленні льодовика приймають доля талі води; такий лід називається накладеним.

Деяке значення мають також іній, твердий наліт та особливо паморозь. Потужність такої кулі може досягати 2 м.

Значні маси снігу дають заметільні перенесення. Завдяки цьому сніг відкладається у вітровій тіні, у зниженнях, особливо сприятливих для утворення льодовиків.

Для дуже багатьох льодовиків істотним джерелом живлення є снігові лавини, що падають з високих гірських схилів. Відомо, що в деяких випадках смороду дають до 50-75 млн. м3 снігу.

Лавинами називаються обвали снігу, що сковзає з гірських схилів та тягне на своєму шляху нові снігові маси. Смороду можуть виникати на схилах, крутість яких більше 15°. Безпосередніми чинниками обвалів можуть бути:

1) пухкість снігу в першій годині після його випадіння;

2) підвищення температури в нижніх обріях снігу від тиску, утворення тут водяної парі, яка розпушує сніг знизу та ослаблює його зчеплення з поверхнею схилу;

3) утворення при відлизі талої води, що змочує схили; останнє порушує міцність зв'язків усього снігового покриву з ґрунтом.

Отже, вище снігової лінії сніг накопичується. Його акумуляція, досягнувши певної величини, повинна безперервно супроводжуватися протилежним процесом - розвантаженням льодовикових областей. Це відбувається двома шляхами:

а) падінням снігових лавин;

б) перетворенням снігу в лід та його стіканням.

Нижче снігової лінії спостерігається танення льодовика. Танення льодовика відбувається під впливом сонячних променів, дощів та вітру.

Виділяють таке живлення льодовиків:

ü Основне джерело – атмосферні тверді опади (80%);

ü Хуртовинні перенесення (15%);

ü Лавини (5%).

Витрати речовини в льодовиках під час абляції:

ü Головна витрата під час танення льоду;

ü Здування снігу вітром (механічна абляція);

ü Випаровування.

Головна витрата танення льоду є трьох видів:

1. Підльодовикова;

2. Внутрішньо-льодовикова (всередині льодовик тане внаслідок тріщин, циркуляції води в льодовоку та тертя окремих шарів);

3. Поверхнева (під впливом метеофакторів – сонця і повітря).

Як відступають льодовики?

Для прикладу. Коливання сучасних льодовиків найдетальніше вивчені на Шпіцбергені. Майже за століття є кількісні оцінки коливань 220 льодовиків — втричі більше, ніж на Новій Землі. Дві третини льодовиків тут відступають. Як і слід було чекати, найбільшу швидкість відступу мають невеликі гірські льодовики в центральній частині Західного Шпіцбергена, куди поступає порівняно мало опадів. За період з 1912 по 1936 рік льодовики втратили більш '/10 загальної площі. За подальші тридцять років швидкість скорочення цих льодовиків зменшилася втричі.

Зміна площі великих льодовиків на периферії головного острова архіпелагу (область напівпокривного зледеніння) за відносними показниками набагато менше. Правда, південний район, особливе побережжя Баренцева моря, відрізняється великою амплітудою змін льодовиків: він розташовується ближче до джерела живлення.

У районах напівпокривного зледеніння Шпіцбергена темп відступу не був таким значним. Так, в північно-західному районі за 1907—1966 роки льодовики втратили 3% від загальної площі, а втрати об'єму відповідно склали 52 км. Таким чином, картина зміни льодовиків Шпіцбергена виявилася дуже складною, але чітко встановлено, що наступання льодовиків в кінці минулого століття і відступ у наш час відбувалися повсюдно. Подекуди баланс не встановився— кінці льодовиків в процесі відступу ще не повернулися до первинного положення (наприклад, на південному сході головного острова архіпелагу). Деяке зменшення темпів відступу льодовиків Шпіцбергена спостерігалося в середині 20-х і в 40-х роках нашого століття.

Ще важче оцінити зміни заледеніння Північно-східної Землі, особливо із-за грандіозного наступу льодовика Бросвелл в 1936—1938 роках, коли площа зледеніння збільшилася на 400—500 км2. Навряд чи наслідки цього переміщення повністю ліквідовані подальшим відступом.

Тепер ми бачимо, що загальна картина розвитку зледеніння дуже складна, деколи суперечлива, і спрощувати підсумок процесу навряд чи виправдано. Результати спостережень на Шпіцбергені особливо наочно показують необхідність вивчення саме коливань льодовиків, тобто їх наступів і відступів.

Інші цікаві матеріали

Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення, оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень розвитку с ...

Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджен­ня землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку. Трансформація земельних відносин завжди на всіх етапах людської цивілізації належала до ...

Географічна характеристика Туреччини
Туреччина – ісламська держава в Західній Азії і Європі. Площа країни – 781 тис. км. кв. Населення – 65 млн. чол. Столиця – Анкара. Форма правління – республіка. Форма територіального пристрою – унітарна держава. Туреччи ...