Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації із землеустрою
Розділ "Організація будівництва" в пояснювальній записці до проекту розробляють на основі вимог СНиП 3.01.01-85, а кошторисну документацію — Методичних вказівок по визначенню вартості будівництва підприємств, будівель і споруд та складанню зведених кошторисних розрахунків і кошторисів, які затверджені постановою Держбуду СРСР від 12 квітня 1984 року.
Креслення до робочого проекту протиерозійних і гідротехнічних споруд повинні складатися з планів землекористування (або викопіювання з нього) з визначенням місць розташування об'єктів проектування, генеральних планів споруд, їхніх поздовжніх і поперечних профілів, арматурно-опалубних креслень, вузлів споруд, організації виконання робіт, будівельних генпланів, розпланованих креслень.
Проекти розробляють на основі інженерних вишукувань — топографо-геодезичних та інженерно-геологічних.
До складання робочого проекту проводять ґрунтово-меліоративне обстеження, під час якого встановлюють масиви солонцюватих земель, що підлягають меліорації, здійснюють їх агромеліоративне групування і розробляють рекомендації щодо їх меліорації та використання.
Потім уточнюють у натурі межі меліоративних ділянок і встановлюють фактичний їхній стан (вид угідь, попередники, вік багаторічних трав, продуктивність кормових угідь та врожайність вирощуваних культур). При складанні робочого проекту розв'язують наступні питання: проектування меліоративних сівозмін і полів (ділянок); розробка технологічних карт для виконання робіт по меліоративних групах; визначення обсягів робіт, черговості освоєння ділянок, потреби в техніці, добривах, насінні культуросвоювачів; складання кошторисів на виконання меліоративних робіт; виготовлення робочих креслень.
Типи сівозмін на солонцюватих землях визначають за їхньою меліоративною специфікою. Сівозмінні масиви розміщують на ґрунтах однорідної меліоративної групи або близьких за технологією обробітку і системою заходів щодо їх використання.
Межі земельної ділянки у натурі (на місцевості) встановлюють відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюють на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).
Документацію із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляють у складі
генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій. Вона є основою для визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки у натурі (на місцевості) закріплюють межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річки,
струмки, канали, лісосмуги, шляхи, шляхові споруди, паркани, огорожі, фасади будівель та інші лінійні споруди і рубежі тощо), межові знаки можна не встановлювати. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Інші цікаві матеріали
Особливості розміщення продуктивних сил Закарпаття
Закарпаття – мальовничий куточок України, має унікальне
геополітичне та географічне положення. Розташоване на крайньому південному
заході України, займає південно-західну частину Українських Карпат і Придунайську
низови ...
Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту
як кожної людини окремо, так і суспільство в цілому, оскільки виконує функції
головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах;
просторового базису для р ...
Ресурси Тернопільської області
Історія культури та ресурси Тернопільської області
Тернопільська область, разом із Львівською та
Івано-Франківською, є частиною історичної території – Галичини. Цей
західноукраїнський регіон внаслідок політичних подій ...