Містобудівні аспекти регулювання ринку землі

За останні роки помітно зріс інтерес до регулювання земельних відно­син у містах, де активно відбувається процес приватизації землі, за рахунок чого місцеві бюджети поповнюються коштами від плати за землю. При цьо­му слід підкреслити, що надходження до місцевих і державного бюджетів від плати за землі населених пунктів удвічі більші, ніж від земель сільсь­когосподарського призначення, які займають майже у вісім разів більшу площу в земельному фонді країни.

До земель міст нині спрямована особлива увага й тому, що тут проживає більша частина населення країни, яке в ході приватизаційних процесів стає щораз більше причетним до землі. Тому з боку міських земельних органів нині спостерігається посилений інтерес до складання планів земельно-гос­подарського устрою території населених пунктів.

Особливу увагу необхідно приділяти проблемам оптимізації і раціональ­ного використання природних ресурсів у місцях проживання людей - в на­селених пунктах. Адже на порівняно невеликій площі, всього 6918 тисяч гектарів, або 11,9 відсотка від земельного фонду країни, зосереджене все на­селення нашої держави, а також розміщена основна маса капіталовкладень (виробничі, адміністративні, культурно-побутові підприємства, організації й установи).

Особливістю цільового призначення цих земель є забезпечення різнома­нітних потреб суб'єктів земельних відносин населених пунктів. Багатогран­ність земель населених пунктів вимагає й належного правового режиму ре­гулювання земельних відносин, особливо в період їх реформування та вве­дення різних форм власності на землю. Сьогодні відсутня нормативна база щодо визначення оптимального співвідношення розвитку промислової і комунальної галузей, садибної і багатоповерхової забудови при максимально­му збереженні земель, придатних для сільськогосподарського використання, зокрема сільськогосподарських угідь. Адже курс на садибний тип забудови, особливо в містах обласного підпорядкування та промислових центрах, ви­магає великої кількості земель, а також коштів на відповідне впорядкування території і будівництво інженерних мереж. Використання земельних ресур­сів населених пунктів вимагає детального вивчення й аналізу їх наявності з метою створення умов для найбільш повного задоволення потреб населен­ня, яке там проживає.

Активний процес формування земель населених пунктів, особливо міст, пов'язаний з приватизацією землі, справлянням плати за землю, зумовив по­требу у глибокому вивченні землевпорядниками закономірностей розвитку міст, містобудівних обмежень, планування та будівництва муніципальних об'єктів. У результаті цього виникла потреба складання плану земельно-гос­подарського устрою населеного пункту, хоч, на нашу думку, цей вид земле­впорядних робіт необхідно розглядати як проект землевпорядкування населеного пункту. По-перше, за своїм змістом ця розробка є проектом і базується на матеріалах генерального плану населеного пункту. По-друге, в населеному пункті, особливо в місті, немає господарств, а є власники землі і землекористувачі, тому впорядкуванню підлягає територія міста. По-третє, устрій (в тому числі земельний) - це фактичний стан організації території. В даному випадку мова йде про впорядкування території.

Землі, які прибудуть у приватну власність, використовуватимуться най­більш ефективно. Необхідно забезпечити стабільність і гарантований захист прав на землю, а також можливість її передачі іншим особам та використан­ня відповідно до законодавства.

Раціонального використання та регульованого продажу й оренди, крім земель приватної власності, потребують землі державної і комунальної влас­ності, де необхідно враховувати державні та громадські інтереси.

Придбати вільну від забудови землю для підприємницької діяльності надзвичайно складно, практично неможливо - лише після купівлі об'єкта нерухомості можна приватизувати земельну ділянку. В Україні ще відсутня чітка система реєстрації прав на нерухомість, у тому числі й на землю, а та­кож немає чітких прозорих правил і гарантій щодо землекористування. Не сформовані ринкові основи визначення вартості земель, а також порядок за­стави земель під кредити банків, не визначені правові засади здійснення трансакцій із землею.

Інші цікаві матеріали

Рекреаційний комплекс
Комплекс задовольняє потреби населення в оздоровленні, відпочинку і змістовному проведенні вільного часу. В рекреаційний комплекс входять такі об’єкти інфраструктури, як санаторії і пансіонати, будинки і бази відпочинку, тури ...

Економічне районування та територіальна організація господарства
Актуальність теми «Економічне районування та територіальна організація господарства» полягає в тому, що розвиток галузей народного господарства, виробничих комплексів, соціально-виробничої інфраструктури, а також господ ...

Регіональна економіка сільського господарства України
Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розм ...