Місто як земельно-господарська система

Висока концентрація населення з його багатогранною діяльністю і пов'язана з цим необхідність розміщення на порівняно обмеженій території міста значної кількості житлових, виробничих, інженерно-транспортних будівель, споруд та комунікацій спричинює складність не тільки використання, але й обліку міських земель, порядку їх оподаткування, визначення та обґрунтування розмірів земельного податку. Для багатьох ділянок у межах населеного пункту характерне багатофункціональне використання. Розташовані на них будівлі і споруди часто перебувають у розпорядження кількох юридичних і фізичних осіб на різних правових підставах, з різними господарськими та побутовими цілями.

Зрозуміло, що землі населених пунктів потребують подальшої струк-туризації за правовим і господарським станом відповідно до Земельного кодексу. Відсутність сталої класифікації земель у межах населеного пункту може стати на заваді здійсненню заходів щодо регулювання земельних відносин, створення умов для раціонального та економічно обґрунтованого землекористування, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Відповідно до форм власності, до складу земель населених пунктів входять:

- землі державної власності, у складі яких окремо виділяються землі загальнодержавної власності;

- землі комунальної власності;

- землі приватної власності, у тому числі спільної (сумісної чи часткової) приватної власності.

Відомості про правовий режим не вичерпуються інформацією про склад міських земель за формами власності. Важливим аспектом земельно-пра-вовях відносин є право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним 'особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою (не більше 5 років) та довгостроковою (не більше 50 років). Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Інші цікаві матеріали

Вирівнювання мереж трилатерації Як і в тріангуляції та полігонометрії,
Як і в тріангуляції та полігонометрії, вирівнювання мереж трилатерації може виконуватись корелатним або параметричним методами, в яких застосовуються принципи способу найменших квадратів, що вивчаються в курсі “Математи ...

Льодовики, вічна мерзлота та їх гідрологічне
Напевне, найбільш розпоширена гірська порода у всій Вселенній – це лід. Марс, Юпітер, Сатурн складає великі маси льоду, а деякі супутники планети складені ним майже цілком. Не є виключенням і наша Земля: біль ...

Соціальна інфраструктура України
Розвиток продуктивних сил характеризується відповідними соціальними-економічними показниками: - величина валового суспільного продукту; - національний доход; - частка національного доходу для споживання та н ...