Стадії містобудівного проектування
Генеральний план - основний документ, що визначає планувальну структуру населеного пункту, функціональне зонування його території, розміщення Центрів обслуговування, організацію транспортних зв'язків та інженерного забезпечення. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, муніципалітет вважається недієздатним, якщо місто не має затвердженого генерального плану. В нашій країні генеральні плани розробляються терміном на 5 РОКІВ, як правило, в масштабі 1:10000. їх розробці передує техніко-економічне обґрунтування (народногосподарська концепція) розвитку міста, завданням якого є визначення напрямків містоутворювальної бази, динаміки чисельності населення і варіантів територіального розвитку,
Генеральний план як планувальний документ безпосередньо в натуру не переноситься. Для цього існує проект детального планування, який деталізує рішення генерального плану.
Проект детального планування (ПДП) виконується на окремі райони міста (житлові, виробничі, рекреаційні). Його розрахунковий термін становить 5-10 років. В ПДП поряд з планувальними питаннями вирішують організацію забудови, створюють основу для проектування окремих будівель та споруд, завдяки переходу від двомірного зображення генерального плану до тримірного об'ємно-планувального рішення. Але головна мета ПДП - розбивочні креслення плану червоних ліній мікрорайонів і кварталів, який виконується в масштабі 1:2000.
Проект забудови здійснює перехід від містобудівного до об'ємного проектування. На цій стадії здійснюється прив'язка в натурі реальних розмірів будівель і споруд, основних елементів благоустрою. Розрахунковий термін проектів забудови - 2-5 років. Масштаб проектування 1:500.
Головний принцип багатостадійної структури містобудівного проектування - це змістовна спадкоємність. Це не тільки ознака культури містобудування, але й свідчення правильного розуміння об'єктивних закономірностей розвитку міста.
Основним документом, що регламентує склад містобудівної документації, порядок її розробки, погодження та затвердження, вже протягом десятків років є "Інструкція про склад, порядок розробки, погодження та затвердження схем і проектів районного планування, планування і забудови міст, селищ та сільських населених пунктів" (ВСН 38-82).
Одним з головних завдань, які вирішуються в процесі містобудівного проектування, є функціональне зонування території. Можна сказати, що це чи не найважливіший результат розробки генерального плану розвитку міста, який вносить порядок і систему в його планувальну організацію.
Прагнення до відособлення спеціалізованого простору, призначеного для виконання певних життєвих процесів, для просторової ізоляції окремих соціальних груп та створення певного режиму естетичного впливу можна простежити з найдавніших часів. Так, у середньовічному місті чітко виділялася торгова площа; території, де мешкали і працювали ремісники; ділянки культових споруд; помешкання вельмож.
Функції сучасного міста - праця, громадське життя, побут, відпочинок - також стабільно територіалізуються, тобто матеріалізуються на його території у вигляді спеціалізованого простору, Спеціалізований простір, призначений для виконання певного виду чи комплексу подібних видів діяльності, називається функціональною зоною.
На IV Міжнародному конгресі сучасної архітектури у 1933 р. була прийнята резолюція, відома під назвою "Афінська партія", що поклала початок функціональному підходу до планування міст. Згідно з резолюцією, територія міста поділяється на функціональні зони, які відповідають основним сферам життя. Це, по суті, не внесло нічого нового в просторову організацію міст, оскільки, як уже відзначалося, і раніше в містах самі по собі створювались відокремлені території, на яких концентрувались об'єкти з подібними функціями, - виробництво, житло, ділові установи тощо. Але все повоєнне містобудування тією чи іншою мірою опинилось під впливом цих ідей. Подальші розробки міського плану велись з обумовленням раціонального взаємного розташування основних функціональних зон, їх структурних відношень та планувальної організації кожної з них.
Інші цікаві матеріали
Рекреаційні ресурси України
Рекреаційні
ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх
можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні
ресурси - це особливості природи, природні та природно-т ...
Земельний кадастр та аналіз використання земель на території
Земельна реформа – є складовою
частиною загальнодержавного курсу економічної реформи, здійснюваної в Україні у
зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Земельна реформа –
це комплекс правових, е ...
Паливно-енергетичний комплекс України
Прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов'язаний з
рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконалення
енергетичного балансу з обов'язковим врахуванням досягнень науково-тех ...