Основні підходи до визначення поняття «рекреаційні ресурси» у працях вітчизняних та зарубіжних вчених

За основу бальної оцінки природно-антропогенних рекреаційних ресурсів (геосистем, у складі яких є природні й антропогенні об’єкти, які використовують у туристично-рекреаційному господарстві - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні, регіональні ландшафтні парки) було взято площу природоохоронних територій регіонів України. Рекреаційній оцінці підлягають території, які за властивостями природного середовища, призначенням і станом ландшафтів можна розглядати як потенційні ресурси рекреації та лікування (оздоровлення). Рекреаційна придатність природно-антропогенних ландшафтів виявляється стосовно окремих видів рекреації. Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території. Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам’яток історії, культури, архітектури. Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це пам’ятки історії і культури, що створені людиною, мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До ІКТР належить пам’ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам’ятки і пам’ятки народної творчості [3,с.59]. С.П. Кузик запропонував бальну систему оцінок ІКТР. У цій методиці подано 13 підгруп, які отримані в результаті структуризації п’яти підвидів ІКТР. Кожна із підгруп характеризується логічним набором показників, які оцінюються за п’ятибальною шкалою [3, с. 61-77].

До суспільно-історичних рекреаційних ресурсів належать архітектурно-історичні, біосоціальні, подієві ресурси, яким притаманна своя специфіка, ексклюзивний пізнавальний потенціал, методика дослідження. Суспільно-історичні рекреаційні ресурси є однією з головних складових туристичного іміджу території, важливим компонентом змісту туристичних карт. З аналізу опублікованих картографічних творів і спроби окреслити властивості об’єкта, які визначають його рекреаційну цінність, випливає, що пам’ятки історії та культури повинні мати на карті такі ознаки: матеріальність (чи втілена пам’ятка в матеріальний об’єкт); ступінь збереженості; форму, призначення і використання; хронологію; значення (цінність). Крім того, окремі види пам’яток можуть мати інші ознаки: зв’язок з історичними подіями та життям окремих видатних осіб; тип історичної події (для пам’ятників і пам’ятних місць); рід діяльності особи; архітектурний стиль тощо. Розгорнута й деталізована методика дослідження архітектурно-історичних рекреаційних ресурсів розроблена О.О. Бейдиком [1, с. 89-115]. Основа бальної оцінки архітектурно-історичних рекреаційних ресурсів - кількість найвизначніших архітектурно-містобудівних споруд. Зрозуміло, що вона є однією з перших спроб методологічного осмислення феномена пам’яток архітектури у вітчизняній географії [4].

У разі бальної оцінки інфраструктурних рекреаційно-туристичних ресурсів України розглядають такі показники:

) кількість закладів оздоровлення та відпочинку;

) кількість туристичних готелів.

Бал оцінки інфраструктурного блоку адміністративної одиниці визначають за загальною кількістю готелів, закладів оздоровлення та відпочинку.

Біосоціальні рекреаційні ресурси об’єднують культурно-історичні та інші об’єкти, пов’язані з певним життєвим циклом або епізодом тієї чи іншої видатної особи (народження, діяльність, перебування, поховання). Подієві рекреаційні ресурси охоплюють найсуттєвіші прояви соціального та природного руху, знакові події в історії певної території (політичні, військові, культурні, економічні, екологічні). Цей різновид рекреаційно-туристичних ресурсів уведений у вітчизняну рекреаційну географію О.О. Бейдиком, який запропонував і відповідну методику їхнього дослідження [2 с. 115-120].

За основу бальної оцінки біосоціальних та подієвих рекреаційних ресурсів узято кількість найвизначніших біосоціальних і подієвих ресурсів.

Отже, рекреаційнi ресурси - це с природнi, історико-культурнi об’єкти та їх властивостi, які використовують (або які можна використовувати) у рекреаційній діяльності [5]. Вони є функціональною основою рекреації і, в певному розумінні, її складовою частиною. Оцінка рекреаційних ресурсів показує, що їх якісні і кількісні параметри є важливими,об’єктивними передумовами розвитку.

Інші цікаві матеріали

Розробка, формування та ведення індексних кадастрових карт засобами ГІС
Термін "Земля" має багато визначень. Для економіста це ресурс для прискорення економічного розвитку, для юриста частина простору від центра землі до неба з набором різноманітних прав для визначених цілей. Для ...

Місто та його структура
В процесі урбанізації рельєф освоюваної території піддається перетворенням відповідно до потреб певного етапу розвитку міста. Основною тенденцією в зміні міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, зв'язана з план ...

Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франків
Серед найважливіших проблем сьогодні особливе місце посідає проблема економічного використання, збереження і відтворення природних ресурсів. А серед природних комплексів особливе місце має земля. Прийнята Верховною Р ...