Температура

Температура - один з важливих абіотичних чинників, що впливають на всі фізіологічні функції всіх живих організмів. Температура на земній поверхні залежить від географічної широти і висоти над рівнем моря, а також пори року.

Для людини в легкому одязі комфортною буде температура повітря + 19 . 20о С, без одягу - + 28 … 31о С.

Ознайомлення з річними ізотермами планети, які розташовані паралельно екватору, дає уявлення про температурний режим земної кулі. Північна півкуля тепліша південної, а термічний екватор знаходиться майже весь у північній півкулі. Середньорічні ізотерми 30° проходять лише в північній і центральній Африці, у зв'язку з чим цей материк вирізняється жарким кліматом.

У тропічних районах добові коливання температури перевершують річні (тобто різницю між середніми температурами найтеплішого і найхолоднішого місяців), що визначає важливі біологічні наслідки: в широколистяних дощових лісах різноманіття життя досягає максимуму. В позатропічних районах, навпаки, тепловий режим протягом року виражений чітко: в північній півкулі січень найхолодніший місяць, а липень, навпаки, найтепліший; в південній півкулі спостерігаємо протилежне. Врахування цих крайніх температур у біології є дуже важливим.

У південній півкулі, більша частина якої зайнята океаном, ізотерми січня і липня майже прямі. В північній півкулі, навпаки, наявність потужних материкових мас сильно порушує хід ізотерм.[5]

Наприклад, січнева ізотерма 0° практично перетинає Європу в напрямку північ-південь від 46° до 71° північної широти, а вздовж 60-ї паралелі середня температура змінюється від +50°С на півдні Норвегії до -38°С в Сибіру, що становить різницю в 43°.

Рис. 1. Денний (а) та нічний (б) баланс випромінювання.

Річним ізотермам відповідають ті чи інші біоми наземної рослинності (рис.1). Відправною точкою у їх розмежуванні і розпізнанні є життєві форми - біоморфи рослинності (трави, чагарники, листопадні і хвойні дерева тощо).

Серед кліматичних показників температура є найважливішим екологічним фактором. Вона зумовлює всі життєво важливі процеси організмів - асиміляцію і дисиміляцію, дихання і транспірацію, ріст і розвиток. В основі цього впливу лежать біохімічні процеси. Швидкість їx в основному відповідає правилу Вант-Гоффа, за яким з підвищенням температури на 10 °С швидкість реакції пришвидшується вдвічі або втричі.

Надлишок або нестача тепла гальмують розвиток живих організмів і спричиняють їх загибель. Поширення видів залежить від температурних умов, в основному від мінімальних і максимальних температур. Наприклад, в умовах нашого континентального клімату обмежуючим фактором поширення бука і ялиці є низькі (35 °С) зимові температури. Поширення граба на східній його межі ареалу обмежується зимовими мінімумами температур (-37-40°С). На середземноморському узбережжі північна межа поширення оливкового дерева обмежується ізотермою 12 °С. Північна межа поширення лісу у північній півкулі збігається з ізотермою липня +10 °С.

Існує також залежність між поширенням деревних порід і кількістю днів протягом року, що мають певні середні і максимальні температури. Наприклад, клен звичайний поширений там, де близько 160 днів триває температура понад 5 °С, для липи потрібно 150 таких днів. Для ялини найменше 65 днів з температурою понад 12,5 °С.

Поширення видів рослин і тварин залежить від певних типів температур. Найчастіше розрізняють три категорії температур: мінімальну, при якій може розвиватися життя, оптимальну, або найсприятливішу для розвитку видів, і максимальну, при якій життя не може існувати.[6]

Кожний з видів рослин і тварин має свої оптимальні, мінімальні і максимальні значення температур, від яких і залежить поширеність видів. Для рослин можна прийняти такі значення порогових температур: мінімальна -0,5 °С, оптимальна ЗО °С. При інтенсивній інсоляції (припливі сонячної радіації) асиміляційні органи рослин нагріваються до температури, що на 10° (а в окремих випадках на 15-20 °С) вища за температуру навколишнього середовища, за стійкістю проти високих температур всі види поділяють на дві групи - стійкі і нестійкі. До першої групи належать рослини, що ростуть на відкритій місцевості. Вони здатні переносити короткочасне нагрівання (протягом не більш, як 30 хв.) до 50-60 °С. Окремі стійкі види з нижчих рослин переносять надзвичайно високі температури: бактерії -до 90 °С, синьо-зелені водорості -70 °С.

До нестійких належать всі види, які не поширюються вже при температурі 20-30 °С.В основному це широколисті та деякі водяні рослини.

Для екологічної характеристики видів користуються різними температурними показниками. До найважливіших з них належать такі: діапазон температур, в межах якого може існувати вид; оптимальний для асиміляційних, ростових та інших процесів діапазон температур; сума ефективних температур.

Вплив мінімальних температур залежить від того, на яку фенофазу вони припадають. У стані спокою багато рослин витримують морози до -50 °С і навіть-60 °С (модрина даурська). Зрозуміло, що в умовах таких низьких температур можуть рости лише окремі види.

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франків
Серед найважливіших проблем сьогодні особливе місце посідає проблема економічного використання, збереження і відтворення природних ресурсів. А серед природних комплексів особливе місце має земля. Прийнята Верховною Р ...

Ресурси Тернопільської області
Історія культури та ресурси Тернопільської області Тернопільська область, разом із Львівською та Івано-Франківською, є частиною історичної території – Галичини. Цей західноукраїнський регіон внаслідок політичних подій ...

Розміщення продуктивних сил Черкаської області
В даній курсовій роботі нам належить розкрити тему “Розміщення продуктивних сил Черкаської області”. Ця тема надзвичайно багатогранна вельми актуальна. Вона несе в собі великий пізнавальний заряд. Адже, вивчаючи і а ...