Південний океан, як самостійний водний об’єкт

У результаті обширних океанологічних досліджень південно-полярного кола вод, виконаних у середині ХХ століття у відповідності з програмою Міжнародного геофізичного року, в 1966 р. Географічною спільнотою СРСР було прийнято рішення про виділення самостійного океану - Південного. Це рішення було відображено в першому виданні радянського « Атласу Антарктики».

Поняття «Південний океан» фактично знайшло і міжнародне визнання. Воно фігурує у ряді документів Міжнародного комітету по антарктичним дослідженням і в документах міжурядової океанографічної комісії. Існують міжнародні програми, в яких фігурують назви «Південний океан»: програма БИОМАСС, Американська програма «Міжнародних досліджень Південного океану».

Виділення Південного океану було запропоновано, як для розширення знань про антарктичне кільце вод, що омивають Антарктиду, так і для зручністю опису явищ цієї величезної акваторії Світового океану. Інакше при її описі приходиться розривати єдину Антарктично-циркумполярну течію на частини, які належать трьом океанам, і назвати їх південними частинами Індійського, Тихого і Атлантичного океанів.

Головна особливість Південного океану - Антарктична циркумполярна течія (АЦТ), яка розповсюджується по всій товщі води і фактично формує всі специфічні риси режиму води, склад і розподіл флори та фауни, а також клімат. Північний кордон АЦТ співпадає з зоною субтропічної конвергенції або з субантарктичним фронтом (САФ), де більш холодні і щільні поверхневі субантарктичні води опускаються під менш щільні субтропічні.

На півдні під впливом морських льодів і в результаті взаємодії кільця вод з льодяними берегами Антарктиди формується сама холодна і щільна самостійна водна маса, яка в природних горизонтах розповсюджується далеко на північ і визначає багато рис режиму сусідніх океанів. Це також вагомий мотив для виділення самостійного Південного океану(рис.1).

Рис. 1 - Карта Південного океану

Положення зони субтропічної конвергенції коливається в часі і залежить від міжсезонних чи між річних гідрометеорологічних явищ. Її середнє положення близько підходить до південних країв материків Південної півкулі: Південної Америки, Африки, Австралії.

Таким чином, південна границя океану - берег Антарктиди, а його північною фізико-географічним (природним) кордоном умовно служить зона субтропічної конвергенції.

Інші цікаві матеріали

Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів
Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Сучасна державна територія остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття. Територія і населення району має с ...

Місто та його структура
В процесі урбанізації рельєф освоюваної території піддається перетворенням відповідно до потреб певного етапу розвитку міста. Основною тенденцією в зміні міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, зв'язана з план ...

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...