Природні умови і ґрунти Передкарпаття

Передкарпаття охоплює частину території Львівської (16,3 %), Івано-Франківської (36,4 %) та Чернівецької (16,9 %) областей і разом займає 900 тис. га.

За ґрунтово-кліматичними умовами Передкарпаття поділяється на три природно-історичні (агроґрунтові) райони - Передгірний, Наддністрянський і Надпрутський (Г.О. Андрущенко, 1970).

• Передгірний район

охоплює передгір'я у межах 300-400 м над рівнем моря. Його північна межа проходить приблизно на північ від таких населених пунктів, як Самбір - Стрий - Калуш - Івано-Франківськ - Коломия, а східна - по або біля р. Прут.

Кліматичні умови цього району характеризуються такими показниками: середня річна температура повітря змінюється віл + 7,5°С до +7,6°С на північному заході (Самбір, Дрогобич. Стрий) до +7,3 - 7,10С на південному сході (Івано-Франківськ, Богородчани); відповідно сума активних температур (понад +10°С) змінюється від 2470-2500 до 2450°С; річна сума атмосферних опадів у тому ж напрямі змінюється від 650-790 до 650-750 мм.

Отже, температура та зволоження спадають у передгір'ї з північного заходу на південний схід, що підтверджується і гідротермічними коефіцієнтами: вони змінюються у тому ж напрямі від 1,66-2,32 (Самбір, Дрогобич, Стрий) до 1,83-1,61 (Богородчани, Івано-Франківськ).

У Передгірному районі переважають безкарбонатні делювіальні відклади, які підстилаються щільним флішом, а також алювіальні наноси. З цими породами пов'язане поширення окремих типів і підтипів ґрунтів. Зокрема, на слабодренованих суглинках в умовах глибокого залягання або відсутності галечника під широколистяними і мішаними лісами утворилися дерново-підзолисті або буро- й бурувато-підзолисті ґрунти. На щебенюватому алювії флішу місцями (Модринська антикліналь) поширені дерново-буроземні глейові щебенюваті та кам'янисті ґрунти.

Буро-підзолисті ґрунти поділяються на слабо-, середньо- і сильнопідзолисті, а за ступенем оглеєння - на поверхнево-оглеєні, глеюваті та глейові. Найпоширенішими тут є буро - середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти.

Буро-підзолисті ґрунти Передгірного району переважно суглинкового гранулометричного складу - легко-, середньо- і важко-суглинкові. У важкосуглинкових різновидностях цих ґрунтів розподіл окремих фракцій у горизонтах профілю неоднорідний. У верхньому гумусово-елювіальному горизонті НЕ найбільше міститься дрібного піску (27,8-32,2 %) і грубого пилу (18,4-25,4 %), в елювіальному горизонті E(h)gl дещо переважає грубий пил (24,1 %) і дрібний пісок (23,0 %), а в ілювіальному горизонті Igl та материнській породі Pgl явно переважає дрібний пісок (відповідно 25,9 і 25,3 %) й мул (відповідно 32,3 і 28,3 %).

У валовому хімічному складі буро-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів переважають оксиди кремнію і півтораоксиди алюмінію і заліза. Так, у верхньому гумусово-елювіальному горизонті НЕ в міст SiO2 становить 73,5%, а Аїр., і Fe2O, відповідно 6,90 і 4,1 %. З глибиною вміст SiO2 поступово збільшується до 82,2 %, а А1,О. і Fe2O зменшується відповідно до 6,4 і 4,0 %.

У буро-підзолистих ґрунтах Передкарпаття відносно мало оксидів кальцію (СаО = 0,5-0,8 %) і відносно багато магнію (MgO = 1,2-1,8%). Оксид калію (К2О) і фосфору (Р2О5) містяться відповідно на рівні 0,9-1,2 і 0,6-0,2 %. Співвідношення SiO, : R,O. у верхніх горизонтах НЕ і E(h)gl дорівнює 13.1-Ю.4, а в нижніх горизонтах та материнській породі зростає до 13.1-15.4 %.

Буро-підзолисті ґрунти Передгірного району Передкарпаття мають незадовільні фізико-хімічні властивості.

Вони, як правило, малогумусні: у верхньому гумусо-елювіальному горизонті НЕ вміст гумусу дорівнює 2,1 -2,8 %, в елювіальному горизонті E(h)gl зменшується до 1.1-1,9 %, а в ілювіальному горизонті Igl до 0,5-1,3 %.

Ці ґрунти сильнокислі - рН сольове у профілі коливається від 3,8 до 3,5, а гідролітична кислотність - від 2,2 до 8,0 мекв/100 г ґрунту. Відносно мало в них увібраних катіонів Са** ( 2,9-12.2 мекв/100 г ґрунту ) і Mg** (0,4-1,9 мекв/100 г ґрунту). Натомість у глейових видах є підвищений вміст рухомого алюмінію - до 16 мг/100 г ґрунту, який сприяє підвищенню кислотності цих ґрунтів.

Буро- і бурувато-підзолисті ґрунти мають дуже несприятливі для рослин водно-фізичні властивості. Лише гумусово-елювіальний горизонт НЕ має задовільну пористість (50-55 %) і водопроникність (0,1-0,5 м/добу). Елювіальний горизонт Eh gl глеюватих відмін ущільнений (щільність складення дорівнює 1,4-1,5 г/см3), а глейових - щільний (щільність складення коливається від 1,55 до 1,65 г/см3). Він не пропускає повітря і перешкоджає проникненню коренів рослин. Особливо несприятливий ілювіально-метаморфічний горизонт I(gl) hm, який має щільність складення 1,6-1,7г/ см3 і надзвичайно малу водопроникність. Поєднання таких водно-фізичних властивостей з відносно вирівненим рельєфом і надмірною кількістю атмосферних опадів призводить до періодичного перезволоження й оглеєння цих ґрунтів.

Інші цікаві матеріали

Економіко-географічна характеристика Республіки Індонезії
Назва "Індонезія" є складовим і походить від топоніма "Індія" (лат. Indus) В поєднанні з похідним від грецького слова "несос" (греч. нῆупт - острів), Буквально "Острівна Індія&q ...

Урбанізація як всесвітній процес. Географія найбільших мегалополісів світу
Вивчаючи тему “Населення світу”, ми говорили про розміщення населення і форми розселення, мене зацікавив всесвітній процес урбанізації. Постала мета простежити процес урбанізації в розвитку росту міст до виникнення а ...

Гірські зледеніння Азії ґенеза, географія, прогноз розвитку
Актуальність теми. Гірські льодовики - льодовики в горах. Характерна їх особливість - наявність чітко виражених областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається накопичення снігу та подальше його пе ...