Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії

Річки такої невеликої країни, як Швейцарія, належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. У Альпах починаються такі крупні річки, як Рейн і Рона. З них же беруть початок притока Дунаю р. Інн, а також притока По - р. Тічино. Більшість із них бурхливі, багатоводні, мають водоспади та пороги, тому не придатні для судноплавства. Через таку особливість річок, Швейцарія має багаті гідроенергетичні ресурси.

Ліси займають близько 24% території. Також крупну частину країни займають субальпійські і альпійські луги. Швейцарський національний парк багатозначний. Тут багато резерватів і заповідників.

Мінеральні ресурси. Країна не багата на мінеральні ресурси. У надрах залягають невеликі поклади вугілля, залізних руд та дрібні родовища графіту, тальку й асфальту. У верхів’ях Рони та долинах Рейну на кордоні з ФРН видобувають кам’яну сіль, що повністю задовольняє потреби країни. Значними є запаси будівельної сировини: піску, глини, каменю. Існує припущення, що в Альпах є небагаті родовища уранових руд.

Рослинні і тваринні ресурси. Країна розташована в зоні європейських широколистих лісів. Ліса Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп росте каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. В долинах - зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку - рододендрони, ломикамені, горечавки і едельвейси.

У горах із ссавців зустрічаються сарна, куниця, заєць-біляк, альпійський бабак, кам'яний козел, лисиця; із птахів - беркут, глухар, дрізд, пищуха, стриж, сніжна куріпка, на берегах рік та озер - чайки, у їхніх водах - форель, голець, сиг, харіус та інша риба. Фауна і природні ландшафти охороняються у Швейцарському національному парку Енгадин і в лісових масивах Алеч і Дерборанс.

Населення. Становлення швейцарської нації є історично складним процесом, зумовленим поєднанням різних етнічних груп.

У Швейцарії немає єдиної етнічної етнічної спільноти. Кожний з чотирьох швейцарських народів (германошвейцарці, франкошвейцарці, італошвейцарці та реторороманці) відрізняється національною самосвідомістю. Водночас кожний мешканець країни усвідомлює не тільки свою етнічну і кантональну належність, а й державну спільність, що виражається в єдиній самоназві і культурі. Загальна кількість населення країни у липні 2010 року становила 7,623,438 млн.і займає 95 місце серед країн світу за цим показником.

Іноземці у Швейцарії становлять близько 20% населення (1 млн. 424 тис. осіб).

Національності, які проживають на території Швейцарії у 2009 р.

Таблиця 4

*Джерело: №23 в списку використаної літератури

В таблиці 4 показано, що найбільше в Швейцарії проживає італійців, югославів та португальців. Тобто найбільше вихідців з тих країн, які мають кордони з Швейцарією.

Мови народів Швейцарії належать до двох мовних груп: романської (французька, італійська та ретороманська) і німецької. Незважаючи на різноманітність населення, у Швейцарії відсутня національна ворожнеча. Тому що за конституцією всі народи рівноправні, а їх мови офіційні. Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення).

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо, так і суспільство в цілому, оскільки виконує функції головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису для р ...

Вугільна промисловість України і Польщі сучасний стан та перспективи
У Європі на сьогодні тільки дві країни, – Україна і Польща, – зберегли вугледобувну промисловість, яка працює як для енергетичного, так і для металургійного сектора економіки. При цьому якщо Польща практично завершила ї ...

Територіально-виробничі комплекси України
Із середини 50-х років чітко намітилися регіональні проблеми, пов’язані з великомасштабним залученням у господарський оборот великих джерел ресурсів з метою створення нових баз нафтової, газової, електроенергетичної й і ...