Технічні культури їх значення та місце в АПК

Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих і промислових товарів. Найбільше значення мають цукрові буряки, цукрова тростина; олійні -соняшник, олива, арахіс, плоди олійної пальми, рапс, волокнисті - бавовник, льон, коноплі та ін. Важливу роль відіграють також культури, з яких виготовляють тонізуючі речовини - особливо чай, кава, какао, наркотичні речовини - тютюн, олійник, мак та ін.; прянощі - перець чорний та червоний, гвоздичне дерево, мускатник та інші; а також каучуконоси (гевея) корнові, лікарські, ефірно-олійні рослини.

Технічні культури хоч і трудомісткі, але і дуже прибуткові, тому у всіх районах, де вони культивуються під них відводяться найкращі землі.

З кінця XX ст. щороку в світі виробляється 116 млн. т цукру. Частину його одержують з цукрової тростини в тропічній, субтропічній і субекваторіальних зонах (Індія, Бразилія, Куба, Таїланд, Австралія), у помірній зоні основними виробниками цукру є бурякосіючі регіони (Франція, ФРН, Україна, Росія). В США та Китаї цукор виготовляють як з цукрової тростини, так і з цукрових буряків. Частково цукор виробляють також з кукурудзи (США) і кокосових горіхів (Індія та інші країни тропічної Азії та Океанії).

Якщо територіальний поділ праці пояснює своєрідний механізм розміщення продуктивних сил у межах певної соціально-економічної системи, то сукупність чинників розміщення конкретних економічних, соціальних та інших об’єктів є важливим інструментом вирішення конкретної проблеми локалізації об’єктів, їхній облік дає можливість уникнути помилок у розміщенні окремих підприємств, галузей і виробничих комплексів, підвищити економічну ефективність їхнього функціонування.

Майже всі чинники розміщення піддаються формалізації. Цим зумовлені можливості широкого використання науково-методичних підходів до обґрунтування комплексності розвитку продуктивних сил. Посилення вимог до якості цього процесу, особливості регіональної соціально-економічної політики змушують виробляти нові підходи до оцінювання чинників розміщення продуктивних сил.

Серед технічних культур, які вирощують сільськогосподарські підприємства України важливе місце посідають цукрові буряки (фабричні), соняшник, льон-довгунець тощо, їхні посівні площі протягом останніх 5-ти років, кардинальних змін не за-знали, хоча внутрішня структурна динаміка мала місце.

Технічні культури - це велика група сільськогосподарських культур, продукція вирощування яких є сировиною для легкої, харчової та інших видів переробної промисловості.

В Україні вирощують понад 30 технічних культур. За характером використання їх поділяють на дві основні групи: прядивні та харчові. До першої належать бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф та інші, що дають волокно для виробництва тканини. Друга включає - цукрові буряки, соняшник, сою, рижій, ріпак, рицину, гірчицю та інші, продукцію яких використовують як сировину для харчової промисловості. Крім того, до технічних культур належать ефіроолійні (троянда, лаванда, коріандр, м’ята та ін.), лікарські (ромашка, валер’яна, наперстянка) рослини, а також хміль, тютюн, махорка та інші культури.

У процесі вирощування та переробки технічних культур поряд з основною продукцією (волокном, маслами, цукром, ароматичними речовинами) одержують побічну продукцію (стебла, гичку) та відходи промислової переробки (жом, мелясу, макуху та ін.), що використовують як корм для худоби.

Цукрові буряки є важливою технічною культурою. Під їхні посіви відводиться до 1,0 млн. га ріллі. Площа, з якої фактично зібрано урожай склала 747 тис. га (2009 p.). Валовий збір цукрових буряків за всіма категоріями господарств становив 13199 тис. т. Пересічна урожайність із 1 га зібраної площі сягає 177 центнерів. Цукрові буряки культивуються в усіх областях країни, за винятком Закарпатської, Донецької, Запорізької, Луганської, Херсонської та АРК. Найбільше їх виробили господарства Вінницької (1916 тис. т), Київської (1216), Тернопільської (1202), Хмельницької (1146), Харківської (1117) областей.

Площа, з якої фактично зібрано урожай соняшника, складає 2842 тис. га. Сільськогосподарські підприємства зібрали його 3457 тис. т, пересічна урожайність із 1 га зібраної площі склала 12,2 центнерів, по окремих господарствах піднімалася до 17 ц/га. Основні площі посівів соняшнику зосереджені в Степовій зоні і на півдні Лісо-степу. Найбільше соняшника вироблено господарствами Донецької (462 тис. т), Дніпропетровської (452), Запорізької (444), Харківської (342), Одеської (311) та Кіровоградської (305) областей.

Інші цікаві матеріали

Історія соціально-економічної географії світу
Щоб пізнати себе, кожна наука повинна вивчати й аналізувати історію свого формування, починаючи від витоків і закінчуючи сучасним періодом. Цей процес полягає у пошуках джерел формування науки, з’ясуванні причин її виник ...

Охорона здоров’я
Серед галузей соціальної сфери важливою є охорона здоров'я. Мережа закладів охорони здоров'я охоплює велику кількість лікарень, амбулаторно-поліклінічних закладів, санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, інтернатів для ст ...

Рекогностування полігонометричних ходів
Рекогностування полігонометричних ходів — це уточнення проекту ходів на місцевості і остаточний вибір місць закладання пунктів. При рекогностуванні перевіряють взаємну видимість між пунктами і якщо вона відсутня, зді ...