Геологічна будова
Сахара - не тільки найбільша пустеля світу, але чудовий геологічний музей. У різних її місцях можна зустріти виходи порід будь-якго віку , а деякі великі геологічні структури типову західно-африканського кратона були стійкими протягом 1500 млн. років. Рухливі піски вкривають лише п'яту частину площі пустелі, а рослинний покрив, за виключенням декількох сприятливих місць всюди бідний або відсутній.
Крім чітко помітних древніх геологічних формацій, нерідко в дуже гарному стані зустрічаються біологічні й археологічні зразки і більш пізніх епох. Наприклад в околицях самотньо стоячої гранітної гори Адрар-Боус, розташованої в північній частині пустелі Тенорі в Нігері, професор Десмонд Кларк і його колеги знайшли зазубрений кістяний накінечник, що належавши якомусь метальнику, що жили наприкінці кам'яного віку більш 7000 років тому. У підніжжя тієї ж гори знайдений майже цілий кістяк корови, прирученої в часи неоліту, тобто приблизно 5000 років тому.
Зустрічаючи з такою багатою викопною доісторичною спадщиною, мимоволі задаєшся питанням, коли ж Сахара вперше стала такою, якові ми її знаємо сьогодні? Народження Сахари не було ні раптовим, ні катастрофічною подією, вона не виникала з небуття, так сказати, ривками. Її наростаюче насування не було викликано доісторичними людьми, хоча місцями місцеві жителі внесли свій внесок у руйнування рослинного покриву, поклавши початок процесові, який триває і донині.
Тектоніка.
Найдавніші породи, що зустрічаються в Сахарі в наші дні, представляють собою усілякі формації докембрію. Найбільш молоді з них пережили порівняно невеликі деформації і зміни.
Докембрійський ландшафт в основному схований під могутньою товщею (в окремих випадках до 10 000 м) більш молодих порід і кристалічні породи виходять на поверхню тільки по окраїнах пустелі.
Однак по поширенню цих древніх порід фундаменті в наші дні важко судити про їхнє значення в геологічній історії Північної Африки. Фактично в картині субекваторіальних скидів, вулканізму й інших магматичних явищ відбитий вплив теологічних структур, що виникли приблизно 550 млн. років тому під час панафрикапскої орогенії, а в цілому ряді випадків протягом ще більш ранніх фаз горотворення.
Спроби датувати різні орогенні події, що привели до появи структур, що визначали картину осадконакопичення в Сахарі протягом 570 млн. років палеозою й у наступні періоди, нерідко виявляються невдалими. Порушення ж, викликані пізніми орогенічними рухами, часто приводять до того, що вік порід, що встановлюється способом радіометричного датування або палеомагнітного випробування, фактично говорить лише про те, коли в останній раз радіометричний годинник знову запускалися в хід від нуля. У цьому складається основна причина, що змушує об’єднувати великі ділянки магматичнних й метаморфічних порід в Північній Африці, що охоплюють часовий інтервал 3000 млн. років у комплекс порід фундаменту .
На початку фанерозою, після докембрію, тобто 570 млн. років тому, Сахара на більшій частині своєї площі складалася з широких ерозійних рівнин й вцілому мала нахил з півдня на північ. По розповсюдженню, залишених річками кембрію - початку палеозою, можна установити, що в ландшафті Сахари були відсутні ізольовані області нагромадження опадів з пологими схилами й низьким рельєфом .
Коли 350-200 млн. років тому почалися герценські коливання земної кори, палеозойський покрив був зім'ятий й виник характерний горбистий рельєф. Розчленування кори на ділянці Єфіопсько-Аравійського куполу, що відмічалося на прикінці крейдового періоду, супроводжувалося загальним підняттям Східної Африки, розвитком тут вулканічної діяльності й рифтоутворенням. Інші рухи земної кори в мезозої й третинному періоді привели до появи височин Ахаггар, Аїр, Тібесті і Джебель-Мара, що супроводжувалося вигином вверх підстилаючи порід докембрійського фундаменту. У останні два мільйони років підняття земної кори, складкоутворення й вулканічна діяльність продовжувалися, а в ряді випадків посилювалась. Однак до кінця третинного періоду основні елементи ландшафту Сахари остаточно сформувалися, і четвертинний період характеризується загальним осушенням місцевості й швидкими змінами клімату.
Стратиграфія і осадконакопичення
На початку палеозою Сахара мала самий низький рельєф й незначну висоту над рівнем моря, й у результаті навіть порівняно слабкі рухи земної кори викликали суттєві зміни в процесі накопичення опадів. Слідуючи підняття суші, що почалося 450 млн. років тому, ознаменувало період зледеніння в Сахарі наприкінці ордовику . На породах з околиць сьогоднішніх гір Ахагар дотепер збереглися ще сліди льодовикового штрихування, зустрічаються іратичні валуни й морени, що з'явилися в цей драматичний період геологічної історії Північної Африки. Танення льодовикового покриву Сахари і супроводжувалося рядом наступів й відступів моря. Швидкий підйом рівня моря на початку силуру було глобальною подією, порівняним з післяльодовиковим підйомом рівня за останні 17 000 років. Наступ моря, викликані тектонічним прогином кори, були більше локалізованними в просторі й охоплювали більш довгі відрізки часу. Силурійське море у черговий раз відступило, й у девоні велика частина Сахари знову стала сушею. В карбоні продовжувалося нагромадження морських й континентальних відкладів, що покрили Північну Африку вапняками, аргелітами й пісковиками.
Інші цікаві матеріали
Рослинний світ Волинського Полісся
Актуальність
теми. Важливість рослин у житті і розвитку суспільства помічена давно. Велика
частка населення Землі живе поблизу лісів, а то й у самих лісам. Вивчаючи
спосіб життя людей протягом історичного періоду і в на ...
Лучна рослинність України
Актуальність. Лучна
рослинність в структурі рослинного покриву України посідає другу позицію і
займає 8,5-9,0 млн. га. Якщо врахувати, що зі структури земельного фонду
вилучаються малопродуктивні землі та антропогенно п ...
Складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва
Метою курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення
отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної
документації землекористувачам різних форм власності з використанням
кадастрових ...