Особливості поширення рослинності

Сахара - географічна область, яку на картах зображують у північній частині Африки. З екологічної і ботанічної точок зору Сахара своїми північними окраїнами примикає до прибережної смуги Середземного моря, що включає в себе Серединно-Середземноморський регіон західної частини Північної Африки (у Марокко, Алжирі і Тунісі). На південних окраїнах Сахара межує з Судано-Сахельскою зоною опустеленої савани. Визначення точних меж Сахари по ботанічним даним важко. Це пояснюється двома причинами. По-перше, відбувається помітна зміна природи пустелі під впливом місцевих особливостей рельєфу, наприклад, через наявність ваді й інших ділянок суші, у яких накопичується поверхневий стік, а також гірських масивів. По-друге, позначаються наслідки надмірної експлуатації природного рослинного покриву. Особливо помітно це в прикордонних районах, де опустелювання найбільш виражено і, таким чином, Сахара виходить за межі своїх природних кордонів. Сахара з її вкрай посушливим серединним районом являє собою найкращу і найбільш однорідну модель широтної зональності для жаркої пустелі. Зональність виникає в результаті зміни кількості і сезонного режиму опадів. На розвиток рослинності сильно впливають зимові опади на півночі, нерегулярні і дуже малі опади в центрі і переважно літні опади на півдні пустелі. Тому легко розрізнити три основні пустельні зони: Північно-Сахарська, Центральна екстрааридна і Південно-Сахарська.

Північно-Сахарська зона починається від ізолінії 150 мм зимових опадів. З точки зору фітогеографії це частина Сахаро-Аравійської пустельної області, флористично вона відноситься до голарктичного регіону. Для її рослинного покриву характерна відсутність дерев, зустрічаються тільки карликові розсіяні кущі і чагарники. В ваді й улоговинах рослинність стає більш густою.

Центральна екстрааридна зона займає великі простори з кількістю опадів менше 10 мм. Таких опадів дуже мало для існування постійного рослинного покриву, і тільки однорічники можуть з'являтися на короткий період після рідких, але досить рясних дощів. Поза тим що опади рідкі, вони дуже нерегулярно випадають- в окремих місцях один-два рази в сторіччя. Склад рослинності в цій зоні вказує на її приналежність до Південної Сахари. Озенда вважає, що 47% видів рослин Центральної Сахари є сахаро-синдськими. Відповідно до Стокера у цій зоні, де кількість опадів досягає 30-50 мм, знаходиться перехідна смуга, у якій представлені види і життєві форми голарктичного і палеотропічних регіонів і з якої окремі види можуть проникати в інші більш далекі регіони.

Рослинність Південної Сахари, що належить з погляду фітогеографії до Суданської області, включає елементи саванної флори. Рослинність зосереджена в основному у ваді й у їхніх заплавах, тут переважають дерева і великі кущі.

Водні ресурси і типи рослинності

Водні ресурси Сахари бідні і до того ж мінливі. Оскільки їх мінливість підсилюється разом з аридністю, особливо вона виражена в Центральній Сахарі. Нестача води обумовлює едафічну (ґрунтову) аридність Сахари. Поверхневі шари ґрунту пустелі залишаються сухими майже цілий рік, за винятком декількох днів у вологий сезон. Однак у нижних шарах грунту й в ущелинах скель нерідко присутня постійно зволожений шар, що доступний для глибоко проникаючих коренів багаторічних рослин.

Як правило, тип рослинності відповідає розподілові цих запасів води. Кассас розрізняє три типи рослинності: а) випадковий тип у бездоріжних районах, де опади випадають не щороку; б) обмежений , стиснутий, або стоково-пустельний у посушливих районах, де опади, хоча б незначні і мінливі, випадають щороку, а багаторічна рослинність присвячена до обмежених ділянок (улоговинам, западинам і ваді) з відносно рясними запасами води; в) дифузійний тип, або тип, розповсюджений у дощовій пустелі у не настільки посушливих районах, де більш-менш широко поширена багаторічна рослинність.

Інші цікаві матеріали

Методика оперативного виправлення топографічних  карт  з
Топографічна карта є одним з основних засобів оцінки місцевості і управління військами. Зміст топографічної карти відображає фактичний стан місцевості і, в першу чергу, основних її елементів, що мають важливе значення д ...

Складання проекту внутрігосподарського
Землевпорядне проектування — складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонування землі, як головного засобу виробництва та прост ...

Історія соціально-економічної географії світу
Щоб пізнати себе, кожна наука повинна вивчати й аналізувати історію свого формування, починаючи від витоків і закінчуючи сучасним періодом. Цей процес полягає у пошуках джерел формування науки, з’ясуванні причин її виник ...