Місце та значення металургійних районів України у внутрішній та зовнішній торгівлі.

Металургійний комплекс України на європейському та світовому ринках є одним із провідних виробників та експортерів.

Вихід українських виробників на світові ринки металопродукції став можливим лише за умови її реалізації за цінами, нижчими від світових, а останніми роками - за нижчими від собівартості.

Від початку 1998 року на світовому ринку склалася несприятлива кон'юнктура цін для українських експортерів металу. Практично з усіх видів металопродукції маємо різке зниження рівня цін. Так, із січня по червень 2009 року ціни за одну тонну чавуну знизилися з 145-150 до 120-126 доларів США, заготівок - зі 185-199 до 170-180, слябів із 215-225 до 195-212 і так далі. Це спричинило скорочення експорту прокату чорних металів із України в першому півріччі 2009 року на 12 %.

Однією з причин падіння цін на світовому ринку є раптова зміна орієнтації товарних потоків металургійної продукції та сировини України, Росії та інших країн СНД, що виникла як реакція на катастрофічне зменшення внутрішнього споживання. США, країни Європейського Союзу, Канада, деякі країни Південно-Східної Азії та інші, захищаючи власного товаровиробника, розпочали низку антидемпінгових розслідувань, що в міжнародній практиці використовуються для усунення іноземних конкурентів із відповідних ринків.

Доля української металургії нині вирішується на зовнішніх ринках. Зважаючи на частку валютних надходжень до держави від експорту металопродукції (а це 40 відсотків), відзначимо, що інтереси підприємств гірничо-металургійного комплексу у сфері зовнішньоекономічної діяльності переростають у загальнодержавні, а тому потребують відповідної уваги всіх владних структур.

Для того щоб експорт металопродукції був прибутковим і став стабільним джерелом валютних надходжень до держави, треба постійно здійснювати модернізацію основних фондів із урахуванням кон'юнктури ринку. Реконструція та модернізація виробництва повинні забезпечити ресурсоощадність, зменшення енергомісткості, підвищення якості продукції та, як наслідок, підвищення її конкурентоспроможності.

Обсяги виробництва основних видів металопродукції за відсутністю внутрішнього попиту до 1996 року зменшились у 3 - 4 рази, а виробництво труб і металовиробів у 5 - 6 разів. У 1996 - 1997 роках за рахунок переорієнтації експорту з країн СНД і його збільшення до країн Далекого Сходу, Америки та Європи, ситуацію було стабілізовано, але світова криза 1998 року негативно відбилася на обсягах експорту .

Українська галузь чорної металургії охоплює зараз 11 великих металургійних підприємств, велику кількість родовищ залізорудної сировини, вугілля, коксу. Ця галузь економіки виплавила в 2000 році 32 млн. тон сталі і за обсягами посіла сьоме місце серед найбільш розвинених країн. Світове виробництво цієї продукції в 66 країнах світу складало в 2000 році 820 млн. тон. Як ми бачимо Україна виплавляє близько 4% світового обсягу сталі. Для порівняння в 15 країнах Європейського Союзу за 2000 рік було вироблено близько 165 млн. тон сталі. Велику кількість виробленої металопродукції Україна експортує і є лідуючим експортером металопродукції в світі. Протягом 6 місяців 2008/2009 року з України було експортовано близько 23087 тис. тон металопродукції. Структура експортної продукції виглядає таким чином.

Конкурентоспроможність продукції української металургійної промисловості характеризується низькою ціною у порівнянні зі світовою. Цей факт досягається не за допомогою більш ефективного використання виробничих потужностей або більш сучасним способом виробництва, а за рахунок адміністративних методів регулювання поставок сировини на меткомбінати. Так, держава обмежує можливості експортерів сировини і примушує постачати її на меткомбінати. На теперішній час знос основних фондів українських металургійних підприємств склав 65-70%, до 60% сталі в Україні виробляється за старими технологіями. За даними Міжнародного інституту чавуну і сталі(IISI) , доля виплавки сталі в мартенівських печах (відносна вага споживання металобрухту при виплавці однієї тони сталі на мартенівських печах майже в три рази менший, ніж в електропечах) на українських підприємствах до останнього часу залишалася самою високою в світі- 48,1%, в той час, як в Росії цей показник складає 27,8%, в Румунії - 10,5%, в країнах Азії - 3,1%, в країнах Центральної Європи -2,8%, в світі в цілому-4,6%, в країнах NAFTA, EС, Центральної і Південної Америки, Африки, Ближнього Сходу - 0%. В той же час в світі зростають обсяги виплавки сталі в електропечах, які потребують приблизно 1100 кг металобрухту при виплавці однієї тони сталі. Можливо, вже в 2012 році металургійні підприємства не зможуть в повному обсязі експлуатувати обладнання, яке вони мають, а проблема його модернізації як ніколи гостра.

Інші цікаві матеріали

Господарський комплекс Щвейцарії
Актуальність теми. Розміщення продуктивних сил Швейцарії і регіональна економіка цього регіону як важлива комплексна галузь економічної науки вивчає специфічні, просторові закономірності організації територіальних госпо ...

Історія гірництва в Україні
Гірництво, яке започаткувало історію техніки й справило суттєвий вплив на становлення людського суспільства, було невід’ємною складовою життєдіяльності племен, що з давніх часів населяли територію України. Як свідча ...

Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
Комплекс з виробництва товарів народного споживання - важлива складова частина економіки країни, яка має сприяти стабілізації загальноросійського споживчого ринку. Це в основному галузі групи, що випустили в 1995 році м ...