Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу

природний ресурсний рекреаційний лісовий

Під природно-ресурсним потенціалом розуміють сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться у певних географічних межах, що забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб людини і суспільства.

Природні умови - це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна - різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна - можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

Природні ресурси поділяються на: 1) мінеральні - це корисні копалини та мінерально-будівельна сировина. Мінеральні ресурси можуть поділятися на паливні, рудні й нерудні; 2) земельні, до яких належать ґрунти, а також різні типи господарського використання земель: рілля, сінокоси, пасовища, ліси й чагарники тощо; 3) водні, що поділяються на води Світового океану та суходолу. Води суходолу складаються з поверхневих вод (річки, озера, ставки, водосховища, болота, льодовики) і підземних (ґрунтові та артезіанські); 4) біологічні ресурси, до яких належить рослинний І тваринний світ; 5) ресурси Світового океану, що перебувають у воді у розчиненому стані, на морському дні й під ним - у товщі земної кори; 6) рекреаційні, до яких належать природно-кліматичні, бальнеологічні й заповідні; 7) кліматичні - сонячна енергія, енергія вітру тощо; 8) генетичні - сукупність генів, які є в осіб даної популяції, групи популяцій або виду; 9) геотермальні - запаси внутрішнього тепла землі; 10) космічні - простори Космосу, космічна енергія; 11) територіальні - частина суходолу з притаманними йому природними, а також створеними в результаті людської діяльності антропогенними властивостями і ресурсами.

Всі ресурси прийнято поділяти на вичерпні і невичерпні. До останніх відносять, наприклад, кліматичні ресурси, енергію Сонця і вітру, текучих вод, а також припливів і відпливів. Майже всі інші природні ресурси є вичерпними, які, в свою чергу, ділять на відновні і невідновні. Відновними є ресурси біосфери, але і вони при нерозумному витрачанні можуть стати невідновними (наприклад, беззворотно зникають багато видів рослинного і тваринного світу). Руди і всі інші корисні копалини можна віднести до практично невідновних ресурсів.

Природні ресурси розміщені на планеті дуже нерівномірно. Це пояснюється відмінностями в кліматичних і тектонічних процесах на Землі, різними умовами утворення корисних копалин у минулі геологічні епохи і багатьма іншими факторами.

Світова ресурсна ситуація з 1970-х років після енергетичної кризи змінювалась у двох напрямах. По-перше, почали різко скорочуватись енерго- і ресурсомісткість світового господарства. По-друге, стали розроблятися нові джерела ресурсів, освоюватися нові ресурсні території та акваторії у важкодоступних районах (морські шельфи, території з екстремальними умовами тощо). За 10 років після енергетичної кризи енергомісткість національного доходу промислово розвинутих країн знизилася на 1/3. У США за 1972-1990 pp. споживання палива легкими автомобілями виросло на 5 %, в той час як автомобільний парк виріс на 58 %. Стали також згортатися ресурсомісткі галузі важкої промисловості.

Інші цікаві матеріали

Регіональна економіка сільського господарства України
Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розм ...

Економічне районування та територіальна організація господарства
Актуальність теми «Економічне районування та територіальна організація господарства» полягає в тому, що розвиток галузей народного господарства, виробничих комплексів, соціально-виробничої інфраструктури, а також господ ...

Торгівля
До соціальної сфери належать також торгівля (державна, кооперативна, приватна) і підприємства масового харчування. На їх розміщення впливають особливості розселення в районі [8]. Торгівля і масове харчування тісно пов'язані з ...