Рекреаційні ресурси
Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять мінеральні води, грязі, кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично по всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже не рівномірним [6, 13].
До складу земель, що вимагають створення особливого режиму охорони та забезпечення цільового функціонального використання на території України відносяться:
курортні землі (території розповсюдження понад 400 джерел лікувальних мін. вод і 104 родовищ лікувальних грязей; території морських пляжів довжиною 1160 км; земельні ділянки 1059 санаторіїв на 203 тис. місць);
рекреаційні землі (земельні ділянки 2380 закладів організованого відпочинку та туризмом на 398 тис. місць; території масового короткочасного відпочинку населення у приміських зелених зонах; земельні ділянки дачних поселень та садівничих товариств);
землі природоохоронного фонду, який використовується для екологічного туризму та рекреації (території 5 національних природних парків, 10 регіональних ландшафтних парків, 3 біосферних заповідників, 1800 заказників, 500 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва);
землі об’єктів історико-культурної спадщини (території розташування більше 125 тис. пам’яток історії, археології, етнографії, ахітектури).
За даними оцінки ресурсного потенціалу земель курортів і рекреації та туризму, земель історико-культурного призначення, територія їх розповсюдження може складати близько 9,1 млн. га, або майже 15% території країни. Це більш, ніж вдвічі перевищує площі тих земель, які використовуються для цих цілей на сучасному етапі. Згідно з прогнозними розрахунками на базі використання цього потенціалу є можливість одночасно оздоровити близько 50 млн. чоловік, тобто майже все населення України. З іншого погляду - це могутній потенціал розвитку міжнародного туризму, який у багатьох країнах світу є прибутковою галуззю національної економіки. В Україні доля доходів від туризму у ВНП не перевищує оного відсотка.
Водночас, значні земельні території необхідні для створення охоронних зон (санітарної охорони курортів та лікувальних ресурсів, водоохоронних, охорони історико-культурної спадщини), а також для створення прибережних захисних смуг, які виконують природоохоронні функції і мають режим обмеженої господарської діяльності.
Інші цікаві матеріали
Розміщення продуктивних сил громадського харчування у Подільському економічному районі
На сьогодні галузь громадського харчування в структурі комплексу надання
послуг населенню посідає важливе місце в пріоритетах подальшого розвитку
органів державного регулювання економіки. Ефективність проведення заходів, ...
Житлово-комунальне господарство
Галузь соціальної сфери, яка займається обслуговуванням житлового фонду.
Благоустрій житлового фонду дуже неоднорідний.[8].
Розвиток житлово-комунальної сфери спрямований на удосконалення системи
управління, проведення економ ...
Париж, його історія, культура та суспільство
Метою
роботи є історичний розгляд міста Парижа, його сучасний стан та прогнози на
майбутнє.
Згідно
мети, було поставлено наступні завдання:
проаналізувати
історичний розвиток Парижу;
дослідити
сучасний стан м ...