Особливості берегів і островів

Береги Південного океану - це в основному крайова зона Антарктиди. Порівняно з нею береги Південної Америки, Африки і Австралії, що виходять до Південного океану мають малу протяжність. Тому буде доцільніше описати лише береги Антарктиди.

Загальна протяжність берегової лінії за підрахунками І.А. Суєтової 30030 км. Береги по периметру материка утворені шельфовими льодовиками (45% загальної довжини периметра), материковим льодяним бар’єром (37%), вивідними льодовиками (10%), корінними виходами скельних порід (8%). Таким чином, береги Антарктиди - це льодяні береги, що відрізняються специфічними процесами розвитку (Капиця, 1968).

Динаміка льодяних берегів Антарктиди характеризується термічною взаємодією води і повітря, складними рухами країв льодовиків (Марков, 1962). У межах вивідних і шельфових льодовиків руйнування і відступання берегів відбувається через утворення айсбергів. Такими льодовиками утворені льодяні обриви, досягають десятки метрів у висоту. В межах вивідних льодовиків берегова лінія дуже звивиста, так як у тіло льодовика врізаються глибоководні і вузькі затоки. Берегова лінія у районі шельфових льодовиків відрізняється меншою звивистістю і більш постійним окресленням материка. На морфологію льодяного узбережжя Антарктиди впливають особливості будови підльодного рельєфу. На приклад, при відносно високому і пологому заляганні корінного ложа узбережжя представляє собою рівнину, часто без тріщин.

Не дивлячись на постійне руйнування льодяних берегів, не можна думати, що всі вони відступають. Навпаки, дослідження останніх років показали, що, не дивлячись на інтенсивне утворення айсбергів, берегова лінія багатьох шельфових льодовиків висувається у море як за рахунок переважання акумуляції над абляцією, так і в результаті потовщення припаю і перетворення його у шельфовий лід.

Руйнування корінних берегів, що зустрічають рідко, проходить у результаті вивітрювання і десквамації гірських порід. З процесами морозного вивітрювання, особливо інтенсивно протікають у зоні змоченого корінного берега бризками хвиль або у зоні припливно-відпливних коливань (величина припливів 0.9 - 1.2 м).

Сучасні морські акумуляційні форми в Антарктиді представлені дуже рідко, що зустрічаються у вершинах бухт, що до глибини 2 - 3 м складені щебенем, крупнозернистим піском з великою кількістю крупних обломків.

У цілому береги Антарктиди в генетичному відношенні можуть бути віднесені до берегів, що формуються під дією не хвильових факторів, а саме до типу термоабразійних льодяних. В межах узбережжя Антарктичного півострова отримали невелике розповсюдження берега льодовиково-екзарційного і льодовиково-тектонічного розчленування, що також мало змінене морем.

У Південному океані існує менше крупних островів, ніж в Північному, але вони різноманітніші по своїм типам і ландшафтах. Тут зустрічаються острови всіх основних типів, що притаманні Світовому океанові: материкові, океанічні і острова перехідної зони, чи острівні дуги.

Материкові острови, що лежать на корі материкового типу, розволожені навкруги всіх континентах, оточуючих океан. Винятком є Африка, де на материковій окраїні немає островів, якщо не рахувати окремих скель і їх груп, що знаходяться безпосередньо біля берега.

На материковому шельфі Антарктиди крупних островів немає, але достатньо островів середнього розміру і малих. Найбільш значні з них о-ви Петра І, острів Скотта і о-ви Баллені. Всі вони складені з вулканічних порід третинного і четвертинного віку і представляють згаслі вулкани.

Крім типових вулканічних островів біля берегів Антарктиди розкидана велика кількість більш менших, складених з вивержень і древніх осадових порід. Прикладами таких острів є о-ви Хасуел, о-ів Чик і о-ви Генрі. Всі вони складені різними видами граніту. Вони представляють собою невеликі купола з оголеними схилами, на яких видно сліди льодовика.

Оригінальні о-ви Перемога і Дригальського. Обидва вони повністю складені з льоду. Острів Перемога - айсберг (площа його 2.5 тис. км2), що відколовся від шельфового льодовика Шеклтона і осівший на мілину недалеко від берега. Острів Дригальського - льодовиковий купол, повністю складений із льоду.

Інші цікаві матеріали

Проект відведення земельної ділянки під ковбасний
Метою курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної документації землекористувачам різних форм власності з використанням кадаст ...

Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу
Розвиток ринкових відносин вимагає насамперед раціональної взаємодії економіки та природи, тобто раціонального природокористування. До економічного розвитку відносимо вміле використання природних ресурсів максимальне зб ...

Застосування інноваційних технологій навчання географії
1. Освіта — стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації і держави, запорука майбутнього. У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті визначено мету, пріоритетні напрямки державної полі ...