Водоспади-велетні

Ця річка така велика і багатоводна, що споконвічні мешканці її берегів дали їй ім'я Парана, що означає «матір вод».

Парана бере початок у центральній частині Бразільського нагір'я. Тисячі кілометрів тече вона в південному напрямі, спочатку в горах, де бурхливий плин її не раз перепиняється порогами й водоспадами, потім плавно перетинає низовину, тече джунглями, у глибині яких і досі живуть племена диких індіанців, протікає повз великі сучасні міста, де в її водах відбиваються стіни величних будівель і палаців.

У пониззі Парана повертає до Атлантичного океану й утворює величезний естуарій (широке воронкоподібне гирло) Ла-Плата. Виносячи з глибини материка колосальну кількість води (близько 700 кубічних кілометрів на рік), річка, впадаючи в океан, далеко відтісняє його води.

Недарма перший європеєць, що прибув у ці краї понад п'ять століть тому, назвав її гирло «прісним морем».

А ще славиться Парана, як жодна інша річка в світі, чудовими водоспадами, щедро розсипаними самою природою в руслах річки та її приток у межах Бразільського нагір'я.

На притоці Тієте, наприклад, нараховується 36 великих і малих водоспадів, на Парапанемі - 33 водоспади, на Іваї і Пекірі їх налічується по кілька десятків [14, 139].

Чого ж у басейні Парани так багато водоспадів? Відповідь на це питання дали геологи. Виявляється, справа у своєрідній геологічній будові басейну річки, утвореному головним чином лавами; а вони на окремих ділянках мають різну щільність і міцність. В одних місцях породи швидше розмиваються потоком, на інших ділянках цей процес відбувається повільніше. В результаті такого нерівномірного руйнування порід у руслах річок утворюються великі й малі уступи або скати, по яких вода спадає каскадами порогів і водоспадів.

Найбільші водоспади - Урабупунга, Гуайра та Ігуасу. Перші два містяться на самій Парані, третій - на її притоці Ігуасу.

Це - зірки першої величини, що входять у сузір'я водоспадів-велетнів земної кулі.

Відкриття європейцями Парани і її чудових водоспадів стало цілою епохою в історії географії.

Отже, що ж являють собою «зірки першої величини» «Срібної річки» Парани - її великі водоспади Ігуасу і Гуайра?

Водоспад Ігуасу знаходиться майже на стику кордонів трьох південноамериканських країн - Аргентини, Бразилії і Парагваю, за 26 кілометрів від гирла річки Ігуасу.

Річка Ігуасу бере початок у горах Сьєрра-ду-Мар. Спускаючись із схилів Бразільського нагір'я по дну глибокої долини, вона стрімко мчить свої води на захід, часто утворюючи гуркотливі пороги і водоспади. Річка завжди повноводна, а за своїми розмірами переважає Неву і води несе вдвічі більше, ніж Дніпро.

При підході до гребеня водоспаду Ігуасу уповільнює швидкість течії, розширюється, стає мілкою і до обриву підходить широким фронтом, утворюючи разом з островами гігантську дугу завширшки близько 3700 метрів.

Цих базальтових островів, вкритих буйною рослинністю, безліч. Вони дроблять до того єдиний потік на велику кількість струменів, які потім падають з урвища.

Усього нараховується 270 великих і малих водоспадів, і все це разом узяте називається водоспадом Ігуасу. Загальна висота падіння води дорівнює 72 метрам [14, 142].

Серед них виділяються водоспади Беньямін, Теодоро, Пелька Диявола, Три Мушкетери, Сан-Мартін.

Увесь ансамбль водоспадів оточений розкішною вічнозеленою тропічною рослинністю, напоєною і щедро зрошуваною водоспадним дощем. Тут панують пальмові і бамбукові ліси з розвинутими найрізноманітнішими повзучими і виткими рослинами, прикрашеними квітами різної форми і відтінків, серед яких, немовби вкраплення із коштовних каменів, сяють суцвіття орхідей і бігоній. Між суцвіттями, перевитими ліанами і стеблами рослин-епіфітів, неначе кольорові хмарки, шастають рої метеликів. Повітря наповнене шумом падаючих вод і щебетом пташок.

Щоб зберегти водоспад і його околиці, цей район перетворили в заповідник і назвали Національним парком Ігуасу.

Увесь комплекс Ігуасу такий великий, що одразу оглянути його неможливо. Це можна зробити тільки з борту літака.

На всіх, хто приходить у гості до водоспаду Ігуасу, він справляє незабутнє враження, про що добре сказала письменниця Розіта Фобс у своїй книжці «Подорож по восьми республіках у пошуках майбутнього»: «Чудо-Ігуасу, схожа на криву срібну шаблю, виходить із своїх піхов-джунглів, де кордони Бразилії, Аргентини і Парагваю зустрічаються в гущавині тропічного лісу. Ігуасу виходить своїми синіми водами в цегляно-коричневі пороги долини верхньої Парани, а потім рине водоспадами між скелями й островами, вкритими квітучими деревами . Туман кольору індиго повиває межі падіння вод . над ділянками вируючої води нагромаджуються клубки піни . у хмарах водяного пилу виблискують кольорові райдуги, а кінці їх губляться в місцях, де кришталеві води обіймаються з джунглями .»

Перший з найбільших водоспадів Парани знаходиться за 80 кілометрів від злиття її гілок-витоків, трохи вище гирла притоки Тієти.

Інші цікаві матеріали

Трудовий потенціал (зайнятість населення та ринок праці, оплата праці, пенсійне забезпечення)
Важливим питанням соціальної політики є соціальна захищеність громадян, зайнятість населення, поліпшення ситуації на ринку праці [8]. Відповідними службами району щорічно проводиться моніторинг підготовки кадрів та підвищення ...

Економічне районування та територіальна організація господарства
Актуальність теми «Економічне районування та територіальна організація господарства» полягає в тому, що розвиток галузей народного господарства, виробничих комплексів, соціально-виробничої інфраструктури, а також господ ...

Економічний потенціал Індії
Однією з причин цього є той факт, що індійську валюту занижують з метою підвищення конкурентоспроможності індійських товарів на іноземних ринках. Потрібно відзначити: якщо ми порівняємо економіки, враховуючи ВВП на о ...