Регіональний розвиток металургійного комплексу в країні
Історично склалося так, що металургійні заводи України розміщені в Донбасі, Приазов’ї поблизу джерел палива, а також у Придніпров’ї - біля родовищ залізних руд і марганцю та джерел водопостачання – Дніпра. Ці чинники враховуються і тепер. Проте у зв’язку з впливом бідних залізних руд на розміщення концентрації металургійного виробництва в Придніпров’ї зростає роль сировинного чинника. Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини й палива, сприяє кращій територіальній організації виробництва чорних металів.
Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва і щороку можуть виплавляти від 1 до 10 млн. т сталі.
Металургійні заводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосередженні у трьох галузевих районах чорної металургії – придніпровському, Донецькому та Приазовському. У Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексотворною, на її основі сформувалися великі промислові центри й вузли з металургійними підприємствами, що виробляють майже половину вироблюваних в Україні чорних металів і мають виражену спеціалізацію та стійкі зв’язки між собою та споживачами металу. Тут розміщено 14 металургійних заводів.
До Дніпропетровського металургійного вузла входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська й Ново московська, які виробляють чавун, сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.
Запорізький металургійний вузол об’єднує металургійні завод повно циклу «Запоріжсталь», електросталеплавильний «Дніпроспецсталь» і феросплавний. «Запоріжсталь» випускає чушковий чавун, тонку гарячо- й холоднокатну листову сталь, стальні виплавки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо; «Дніпроспецсталь» - сталі для машинобудівної промисловості.
Криворізький металургійний вузол включає найбільші в Україні кар’єри, шахти, 5 гірничо-збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний завод, Південно трубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудну промисловість.
До Кременчуцького вузла чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, що працює для потреб металургії Придніпров’я і Донбасу.
У складі Донецького металургійного району є 13 металургійних заводів, кілька потужних коксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу України. По два металургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному – в Єнакієвому, краматорську, Костянтинівці, Луганську й Алмазному. Вони виробляють майже половину чавуну і близько третини продукції металургійної промисловості України.
У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-Макіївський і Алчевсько-Алмазнявськийй.
Єнакіївський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнився новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.
До Алчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять металургійні заводи (Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у м. Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.
У Донецькій області діють Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.
До Приазовського району чорної металургії віднесено заводи Маріуполя. Камиш-Бурунський ГЗК у Криму, металургійний завод ім Войкова у Керчі. Маріупольський завод «Азовсталь» випускає чавун, сталь і прокат на офлюсованому агломераті з руд Криворіжжя. Чорна металургія Приазов’я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно пов’язана з коксохімією, виробництвом добрив та будівельних матеріалів.
Рівень розвитку чорної металургії України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою з яких було рішення центральних органів колишнього правління, за яким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного й соціального відставання металургії Донбасу та Придніпров’я.
Чорна металургія України є прибутковою. Продукція її гірничодобувної промисловості – основна стаття валютних надходжень. Проте потенціал її зменшується через технічну відсталість. Киснево-конверторним способом виплавляють сталі біля 44%, методом безперервного розливу – лише 10%, тоді як середньосвітовий рівень становить 95%. Через це втрати металу сягають 11% на 1 т прокату. Значним є зношення обладнання у галузі(65%), ще лишається собівартість виробництва чавуну, значною – частка браку. Тому внутрішні ціни на продукцію чорної металургії у середньому на 25% вищі за світові.
Інші цікаві матеріали
Географія та особливості розвитку розважального туризму в Бразилії
Сучасний
етап характеризується значними та глибокими змінами в світовій економіці та
міжнародних відносинах. Спостерігається стійка тенденція подальшого зміцнення
всебічного співробітництва країн, поглиблення інтеграцій ...
Заповідна мережа Рівненщини
Під час бурхливого розвитку промисловості на Україні, і не тільки, відбуваються
масові вирубки лісів, забруднення територій, що призводять до змін ландшафтів,
а це негативно впливає не тільки на оточуюче середовище, а й ...
Інтеграційна стратегія України
Унікальність переважаючої більшості країн колишнього СРСР
полягає в тому, що вони виникли на руїнах відносно цілісної економічної і
політичної системи. У зв'язку з цим ним об'єктивно необхідні час і відповідні
зусилля ...