Класифікація рекреаційної діяльності
і за територіальною ознакою.
Використання щоденного вільного часу і щоденна рекреація безпосередньо пов'язані із житлом, міським середовищем та їх просторовою організацією. Щотижнева рекреація залежить від розташування приміських рекреаційних об'єктів. До неї слід віднести і активну агрорекреаційну діяльність певних категорій населення. Використання щорічного вільного часу (відпустки) пов'язано із розміщенням рекреаційних об'єктів курортного типу. Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію усередині населеного пункту; щотижневу у вихідні дні (уїк-енд) – приміську (місцеву); щорічну у період відпустки або канікул (загальнодержавну або міжнародну).
За характером організації
рекреація поділяється на регламентовану (тобто сплановану) і самодіяльну. Регламентована рекреація являє собою подорож і перебування за точним, зарані оголошеним регламентом. Рекреанти забезпечуються комплексом послуг згідно придбаної путівки на певний термін. Під самостійною неорганізованою рекреацією розуміється самостійна подорож рекреанта, не пов'язаного ніякими взаємними обов'язками із рекреаційними підприємствами. Саме цей вид рекреації представляє на сучасному етапі розвитку індустрії туризму гостру проблему. Так, у піковий сезон в українському Причорномор'ї частка неорганізованих рекреантів становить близько 75% туристів, що створює особливу напругу у функціонуванні транспорту і сфери послуг.
За числом учасників
розрізняють індивідуальний і груповий туризм. До індивідуального туризму відносять подорож не тільки однієї людини, але й родини також.
За ознакою рухливості
туризм поділяється на стаціонарний і кочовий. Це досить умовний поділ, оскільки туризм завжди пов'язаний із переміщенням від місця проживання до місця відпочинку, до того ж і в самих місцях відпочинку туристи відзначаються підвищеною рухливістю. При відокремленні стаціонарного туризму підкреслюється, що у даному випадку подорож здійснюється заради перебування на певному курорті. До стаціонарних форм туризму відноситься у першу чергу лікувальний туризм.
Кочовий туризм передбачає постійний рух, постійну зміну місця перебування. У цьому випадку перебування носить підпорядкований характер. При зростанні технічних можливостей транспорту підсилюється тенденція до розвитку саме кочового туризму, невпинно зростає схильність туристів до «споживання простору».
Зміна ступеню рухливості рекреаційної діяльності відбивається на географії матеріально-технічної бази туризму. Переважним стає лінійно-вузловий принцип територіальної організації туризму. Матеріально-технічна база туризму все більше тяжіє до транспортних комунікацій.
Ступінь рухливості відбивається на підходах до вивчення туризму, зокрема до оцінки рекреаційних ресурсів. Наприклад, оцінка пейзажної різноманітності вздовж автотраси буде відрізнятися від оцінки ландшафтів для пішохідного, а тим більше стаціонарного туризму. Зрозуміло, що частота зміни пейзажів для пішохідного туризму має бути більшою ніж для автотуризму.
Інші цікаві матеріали
Історія земної кори проблеми, закономірності, роздуми
Історична геологія, що розшифровує умови й
закономірності розвитку земної кори та планети в цілому, є наукою, що активно
розвивається. Можливість точно датувати найрізноманітніші події минулого,
вивчати вплив космосу на ...
Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
Курсова робота показує, наскільки глибокими і
фундаментальними є знання, що набуті студентами при вивченні курсу,
характеризує вміння самостійно досліджувати окремі питання теми.
Курсова робота як важлива форма учбово ...
Великі географічні відкриття
Періоду розкладання
феодалізму і виникненню капіталістичних відносин передували Великі географічні
відкриття, що зіграли важливу роль у переході до буржуазного способу
виробництва.
Великі географічні
відкриття були ...