Економічна ефективність районів

Основними джерелами доходу, одержуваного від туризму, служать:

) засоби, витрачені туристами на оплату готелів, харчування, транспорту, розваг та ін.;

) податки, сплачені туристами, і з доходів комерційних підприємств;

) мито;

) оренда;

) засоби від продажу сувенірів - як місцевого виробництва, так і імпортованих;

) засоби від продажу товарів, необхідних як у подорожі, так і для використання в "домашніх умовах".

Однак не весь отриманий прибуток знову надходить в економіку країни (регіону). Існують три види "відпливів":

) витрати на імпорт (купівля імпортованої продукції);

) особисті заощадження;

) податки.

Суми цих "відпливів" вилучаються з процесу рециркуляції: економіці країни (регіону) вони не приносять користі, хоча прибуток від податків використовує уряд. Частина податків може повернутися в країну (регіон), що підсилює вплив туризму на розвиток її економіки. [21]

Тому, говорячи про Причорноморський рекреаційний район, а саме про АР Крим, що приносить найбільший дохід з-поміж інших приморський територій, бачимо, що всього 100 мільйонів гривень або 10% від загального доходу з туристичної галузі Криму йде до бюджету автономії, незважаючи на те, що в Криму щорічно відпочиває 4,5-5 мільйонів осіб. [18]

Першою причиною недоотримання бюджетом коштів від туризму, як в Криму, так і в усьому Причорноморському районі є неузаконений і невпорядкований приватний курортний сектор.

Друга причина полягає в довгій і забюрократизованій процедурі переведення приватних домоволодінь у комерційні. Більша частина готелів не приносить доходу державі, оскільки має статус приватної власності і не призначена для отримання комерційної вигоди.

Третя проблема - нерозвиненість курортних селищ, які хаотично забудовуються і псують вигляд курортів. Причина цього - у відсутності генплану розвитку і прозорих муніципальних програм.

Офіційна інформація містить лише дохід, який отримано від надання послуг перебування, плати за землю для готелів і санаторіїв, що складає 5,6 % зведеного бюджету, що, звичайно, не відображає реального внеску цієї сфери в економіку. Якщо врахувати доходи, отримані від послуг транспорту і зв'язку, а також доходи, отримані місцевими українськими виробниками від реалізації продуктів харчування і товарів сезонного попиту, споживаних туристами і відпочиваючими, то сума значно збільшиться. За деякими оцінками, вона складає від 30-40 % до 60-70% доходів бюджету.

Ще складнішими є спроби оцінити реальний фіскальний внесок від цієї діяльності до бюджетів різних рівнів, а також в цілому в економіку регіону. За міжнародною статистикою обліку доходів від туризму на один долар розміщення турист витрачає 3-7 доларів на інші послуги інфраструктури туризму та індустрії розваг. Якщо враховувати, що основні виробники цих товарів і послуг (транспортні компанії - залізничні й авіа- перевізники; організації, що надають банківські послуги; компанії зв'язку; сільськогосподарські виробники) зареєстровані за межами певного району, то можна побачити, що всі ці доходи і відповідно податки до бюджету (ПДВ, прибуток) надходять до бюджетів інших районів України. Тому залишається порівняно невелика кількість податків (податки на землю, рекламу, прибутковий і деякі інші), які потрапляють передусім до місцевих бюджетів - бюджетів міст і селищ курортного значення, що складає близько 10-15 % всіх податків. Таким чином, за всієї важливості курортно-туристичної сфери для економіки реальної інформації про цю сферу досі не існує.

У Причорноморському рекреаційному районі спостерігається тенденція скорочення сезону. Так званий “високий сезон” - час найбільшого напливу рекреантів скоротився за останні роки до 2- 2.5 міс., що призводить до того, що у пошуках прибутковості суб'єкти курортно-туристичного ринку саме на цей період встановлюють найбільш високі ціни, що у свою чергу стримує зростання потоку рекреантів.

Інша тенденція - змінюється економічна спроможність рекреантів. Дедалі менше приїжджають на відпочинок до Криму громадяни з ближнього і далекого зарубіжжя і, навпаки, збільшується відсоток співвітчизників [див. додаток 2]. Тобто експортна складова курортно-туристичного сектору істотно зменшилася, а отже, держава недоотримує валютні доходи. [23]

Подібна ситуація складається і у Карпатсько-Подільському рекреаційному районі. Проте тут спостерігається помітне збільшення кількості іноземних туристів (в основному за рахунок Львівської області).

Інші цікаві матеріали

Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів
Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Сучасна державна територія остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття. Територія і населення району має с ...

Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція - свідчать про ...

Земельний кадастр і аналіз проекту використання земель Космацької сільської ради Богородчанського району Івано-Франків
Серед найважливіших проблем сьогодні особливе місце посідає проблема економічного використання, збереження і відтворення природних ресурсів. А серед природних комплексів особливе місце має земля. Прийнята Верховною Р ...