Іран – країна гір і пустель
Після розгрому останнього парфянського царя почалася епоха І правління династії Сасанідів. Кордони держави доходили на заході до Римської імперії, а на сході – до Китаю.
Сасаніди вели постійні війни спочатку з Римом, а потім і з Візантією, що стало однією з причин наступного занепаду держави. У VII ст. 1 країна була захоплена арабами.
У IX ст. Іран опинився під владою сельджуків. У цей час розширюється торгівля, зростає роль товарно-грошових відносин, розвиваються міста, де з'являються об'єднання (цехи) ремісників і купців. Розквіт країни закінчився через її захоплення монголами, що панували тут до середини XIV ст. їх заступив могутній і жорстокий Тамерлан (Тимур), що розорив перські міста й села. Тільки з приходом до влади азербайджанської династії Сефевідів Персія знову здобуває незалежність. Найбільшої могутності вона досягає під час правління шаха Аббаса І.
Із кінця XVIII ст. і до 1925 р. в країні правила династія Каджарів. Однак їхня влада була слабкою, а Іран залишався відсталою аграрною країною. Відбувалася переорієнтація спеціалізації землеробства з урахуванням потреб світовою ринку – значні площі почали відводитися під бавовну, рис і опійний мак. При цьому зменшувалися посіви найважливіших продовольчих культур, що призводило до зростання цін на продовольство, а іноді й до голоду.
У 1925 р. релігійне керівництво й меджліс скинули Каджарську династію й проголосили першим шахом нової династії Пехлеві. До початку 60-х рр. XX ст. в Ірані загострилося економічне й внутрішньополітичне положення. У цих умовах шахський уряд узявся за здійснення реформ, намагаючись модернізувати країну на західний зразок. Прикладом для нього, мабуть, були реформи Ататюрка. Однак в Ірані цей план не приніс очікуваних результатів. Прозахідна орієнтація шахського режиму й політика перетворень викликали наростаючий опір релігійних кіл. Наприкінці 70-х рр. XX ст. в країні відбулися події, що дістали назву Ісламської Революції. Саме вона поклала край тритисячолітньому монархічному ладу. У новій державі поєдналися елементи республіканського правління й теократичні риси, що випливали з ісламських законів. Сьогодні Іран є парламентською республікою, у якій влада фактично залишається в руках духовенства, що складає більшість у парламенті.
Населення. Завдяки високій народжуваності населення щорічно збільшується майже на 700 тис. жителів. Населення Ірану багатонаціональне й різномовне: перси складають більше ніж половину населення, ще чверть – азербайджанці (тут їх значно більше, ніж в Азербайджані), гілянці й мазендаранці – 8 %, курди – 7 %, араби – 3 %, туркмени – 2 %. Азербайджанці проживають в Іранському, Азербайджані, араби – на південному заході країни, а туркмени населяють узбережжя Каспійського моря. На заході, у горах Заґроса, проживають скотарські племена курдів.
В Ірані переважають прихильники шиїтської секти імамітів. Вона поєднує ісламську меншість, одна з характерних рис якої – віра в те, що дванадцятий імам, або спадкоємець пророка, що зник більше ніж тисячу років тому, обов'язково повернеться й принесе із собою епоху благоденства. У більшості ж мусульманських країн явно переважають суніти, в Ірані їх приблизно 9 %. Тут також є християни, юдеї, зороастрійці.
Міські жителі складають 66,7 % населення. Найбільші міста: Тегеран (7,3 млн. осіб), тут проживає кожний десятий житель країни, Мешхед (2,2 млн. осіб), Тсфахан (1,35 млн. осіб), Тебриз (1,2 млн. осіб).
Тегеран – столиця Ірану – розташований у південних передгір'ях Ельбурса на висоті 1100-1300 м. Улітку тут спекотливо й сухо, а взимку холодно. Максимальна температура досягає +42 °С, мінімальна -16 °С. Як місто Тегеран уперше згадується з XII ст. В епоху правління Пехлеві воно помітно зросло і змінилося: старі споруди були знесені, а на їхньому місці побудовані нові сучасні будинки. Особливий колорит місту надають криті базари з крамницями й майстернями, бані мечетей, що блискають кахлями, склеписті будівлі караван-сараїв. Тегеран – найбільший індустріальний центр країни. Тут виробляється більше ніж третина промислової продукції Ірану.
Інші цікаві матеріали
Об’єкти і заповідні території Полісся
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збер ...
Характеристика й особливості розвитку Київської області
Мета
контрольної роботи полягає у розгляді здійснення подальших перетворень в усіх
сферах суспільного життя, активізації економічного розвитку усіх галузей
господарського комплексу області, збільшенні інвестиційної та і ...
Грошова оцінка земель населених пунктів (на прикладі с. П’ядики,
Земля – основа
національного багатства, яка має по чисельності власників масовий, всенародний
характер. Також вона є унікальним товаром стосовно вартості якого завжди існує
суперечність: між власником землі та органами ...