Болгарія – країна рожевих пелюсток

У XX ст. Болгарія неодноразово воювала. Під час Другої світової війни уряд вибрав союзником Німеччину – надто великою була економічна й політична залежність від цієї держави (на Німеччину припадало 2/3 зовнішньоторговельного обігу). Із закінченням війни завершилася історія останнього Болгарського царства, і у вересні 1946 р. Болгарія була проголошену Народною республікою. Зараз вона є, парламентською республікою.

Із 1 січня 2007 р. Болгарія є членом ЄС.

Населення. Країну населяють в основному болгари (84 %), що належать до південної групи слов'янських народів. На півдні країни проживають кілька сотень тисяч турок, вони складають близько 10 % жителів країни, ще 5 % – цигани. Традиційна релігія – православ'я, однак під час турецького панування невелика частина болгар була навернена в мусульманство, тому тут представлена й ця світова релігія. У країні дуже несприятлива демографічна ситуація – смертність значно перевищує народжуваність, зменшується частка населення молодшої вікової групи. Особливо низькою є народжуваність у сільській місцевості, наслідком чого є «старіння» жителів і відтік працездатного населення в міста. Середній вік болгарина – 40,5 року. Це один із найнижчих показників у світі.

Індустріалізація Болгарії, що розгорнулася в другій половині XX ст., супроводжувалася швидким зростанням міського населення, і зараз воно складає 69,8 % від усіх жителів країни. Великих міст у країні небагато. Серед них своїми розмірами й значенням вирізняється столиця – Софія (1,04 млн. осіб). Тут проживає кожний восьмий болгарин і зосереджена п'ята частина промислового виробництва країни. Найбільша кількість підприємств машинобудування (верстатобудування, електроніка, електротехніка, приладобудування), металургії, хімічної, харчової та легкої промисловості.

У Софії багато пам'яток архітектури: храм Святої Софії, представлений на гербі міста, Софійський кафедральний собор Олександра Невського із всесвітньо відомими іконами й фресками, а також церква Бояна, що включена в списки пам'яток культури, які охороняє ЮНЕСКО.

У другому за розмірами місті й економічному центрі Верхньофракійської низовини – Пловдіві (360 тис. осіб) – розташовані відомі фортечні споруди фракійського періоду, руїни османських мечетей, давньоримський амфітеатр із величними мармуровими статуями, декоративними колонами й аркадами.

Культура. У культурі болгар відбилася історія всієї країни. Боротьба з поневолювачами сприяла консолідації болгар, підтримуванню національної самосвідомості. Про цей час нагадують такі різновиди фольклору, як юнацький і гайдуцький епоси, де виспіваються подвиги болгар, що воювали проти турків.

У країні зберігається звичай відзначати свята з хлібом, сіллю, червоним перцем, гілкою червоної герані й червоним вином.

Господарство. Основою економіки Болгарії залишається промисловість. Традиційно більше значення має харчова галузь, насамперед виробництво овочевих і плодових консервів, а також вин. У машинобудуванні важливим напрямком тривалий час залишалося виробництво підйомно-транспортного обладнання. Але останнім часом стратегічним сектором розвитку стали електротехніка й електроніка, на 200 підприємствах країни виробляють комп'ютерне й канцелярське обладнання, засоби комунікації, побутові прилади. Серед інших галузей промисловості найважливішими є металургія, хімічна й легка (трикотаж).

Як і в багатьох сусідів, у Болгарії великим є значення сільського господарства. Найбільшу роль відіграє рослинництво Головні зернові культури – пшениця й кукурудза, технічні – соняшник, цукровий буряк, соя. Також тут вирощується багато фруктів (яблука, груші, персики). Країна посідає значне місце у Європі за виробництвом на душу населення овочів, винограду, ефіроолійних культур. Серед останніх особливо відома культура казанликської троянди. За виробництвом та експортом трояндової олії Болгарія виходить на перше місце у світі.

Одним із важливих джерел фінансових надходжень до бюджету країни є іноземний туризм. Болгарію щорічно відвідують більше ніж 3 млн. туристів, а доходи від їхнього прийому й обслуговування перевищують 1,5 млрд. доларів. Популярність мають гірські й морські курорти, насамперед Сонячний Берег (Сльнчев Бряг) поблизу міс та Несебер. Інший кліматичний курорт – Золоті Піски (Златни Пясьци) – простягнувся неподалік від головних морських воріт країни – порту Варна. Його чудові піщані пляжі завширшки до 100 м простягаються на 3,5 км. Тут розташовані готелі, кемпінги, басейни, тенісні корти й спортивні майданчики.

Інші цікаві матеріали

Генезис океану
Об’єкт: океан. Предмет: генезис океану. Мета курсової роботи: встановити походження світового океану. Завдання: підрозділ Світового океану на окремі частини, будова земної кори в області океанів, основні риси ре ...

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при
Актуальним питанням в даному курсовому проекті є планування і організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1:2000 для ведення кадастру на території міста Вижниця Чернівецьк ...

Регіональна економіка промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість як провідна ланка господарства ...