Аргентина – «країна срібла»

Різноманітність природного середовища Аргентини проявляється і в її ґрунтовому покриві. Тут розташовані коричнево-червоні лужні й болотні, червоно-бурі й солонцюваті, червоні фералітні й глинисті ґрунти. Однак найбільшою родючістю відрізняються чорноземоподібні й лужні ґрунти вологої Пампи.

Аргентина має досить різноманітну мінерально-сировинну базу. Вона помітно виділяється серед латиноамериканських країн за кількістю запасів стратегічної сировини – уранових руд, берилію, вольфраму. Із паливних ресурсів найбільше значення мають нафта й природний газ. Аргентина також багата на запаси самородної сірки та будівельної сировини.

Слід зазначити, що назва країни походить зовсім не від багатства сріблом, як помилково вважає дехто. Родовищ срібла, що мають промислове значення, в Аргентині якраз і немає. А назву країна дістала за ім'ям затоки Ла-Плата, що в перекладі з іспанської означає «срібло». Входячи в естуарій, іспанські конкістадори сподівалися знайти там запаси коштовних металів. За країною збереглася назва «срібна», тільки не іспанського походження, а латинського – «срібло»).

Історичний розвиток. Територію сучасної Аргентини до її відкриття іспанцями заселяли осілі індіанські племена. Із часу заснування Педро де Мендосою в 1536 р. міста Буенос-Айрес почалася іспанська колонізація країни. В'їзд до неї був дозволений тільки іспанцям і чорношкірим рабам з Африки.

У 1776 р. територія, на якій зараз розташовані Аргентина, Парагвай, Уругвай і Болівія, стала віце-королівством Ріо-де-ла-Плата. У 1810 р. в Буенос-Айресі спалахнуло повстання проти іспанської колоніальної влади. Повсталі скинули з престолу віце-короля та створили тимчасовий уряд Ла-Плати. Ця подія святкується в Аргентині як день Травневої революції. 9 липня 1916 р. Національний конгрес проголосив незалежність держави, що дістала назву Об'єднані провінції Ла-Плати, а в 1926 р. була створена Аргентинська Федеративна Республіка. У середині XIX ст. заборона на в'їзд до країни була скасована, і до Аргентини ринув величезний потік іммігрантів – італійців, німців, поляків, українців, росіян.

У XX ст. Аргентина зазнала безліч військових переворотів. Із 1930 до 1983 р. у країні встановилася військова диктатура. Поразка у військовому конфлікті з Великою Британією з приводу питання Фолклендських (Мальвінських) островів призвела до політичної кризи, нестабільності економіки та падіння правлячої військової хунти. У 1983 р. влада повернулася до громадянського уряду.

Сучасна Аргентина – федеративна республіка. Головою держави та уряду є президент, що обирається терміном на чотири роки. Законодавчий орган – двопалатний Національний конгрес (Сенат і Палата депутатів). Країна поділена на 22 провінції, а також включає одну національну територію (Вогняна Земля та острови в Південній Атлантиці) й один федеральний столичний округ.

Населення. Більшість аргентинців є нащадками європейських іммігрантів – іспанців, німців, французів, італійців, поляків та ін. Нащадки іспанських колоністів – креоли – основне ядро аргентинських націй. Інші етнічні групи – метиси, індіанці, мулати – складають близько 15 %. За свідченнями сучасників, колоністи проводили спеціальні військові експедиції, спрямовані на знищення індіанців, у результаті чого зараз напівкочові індіанські племена загально» кількістю не більше ніж 50 тис. осіб проживають лише на північному сході країни.

Офіційною мовою є іспанська; у розмовній іспанській багато слів, запозичених із мови індіанців кечуа. Більшість жителів (90 %) сповідують католицизм. Серед інших країн Латинської Америки Аргентина виділяється високим показником освіченості населення. Середня освіта є безкоштовною та обов'язковою для всіх. У країні більше ніж 400 вузів, у тому числі 50 університетів.

В Аргентині досить невисокий для латиноамериканських країн природний приріст населення – 12 осіб на 1000 жителів і низька-середня густота населення – 14,1 особи/км2. Для країни характерний високий рівень урбанізації. У містах, розташованих переважно на сході в прибережній зоні, проживає 88 % усього населення країни. Найбільшими містами є Буенос-Айрес (11,7 млн осіб) і Кордова (1,58 млн осіб).

Інші цікаві матеріали

Рекреаційний комплекс
Комплекс задовольняє потреби населення в оздоровленні, відпочинку і змістовному проведенні вільного часу. В рекреаційний комплекс входять такі об’єкти інфраструктури, як санаторії і пансіонати, будинки і бази відпочинку, тури ...

Передумови розвитку соціальної інфраструктури в Чемеровецькому районі
Сукупність підприємств і закладів обслуговування на певній території утворює мережу обслуговування, яку називають соціальною інфраструктурою. Населені пункти, в яких розміщені підприємства сфери послуг, називають центрами обслу ...

Глобальні проблеми сучасності
Філософія забезпечує культурі самопізнання, а людському життю — смислові орієнтири. Справедливо вважається, що істинна філософія є духовним орієнтиром епохи, живою душею культури. Звичайно, соціальні джерела і соціальне ...